Карлаг

«КАРЛА́Г» — один із найбільших виправно-трудових таборів у системі ГУЛАГу. Повна назва — Караґандин. виправно-труд. табір («К.» — скороче­н­ня від рос. назви). Засн. 1930 у Караґандин. обл. Казах­стану на базі радгоспу «Гігант» із центром у с. Долинка (нині с-ще Долинське) з метою забезпечити людськими і продовол. ресурсами роз­виток вугіл.-металург. промисловості Центр. Казах­стану (Караґандин. вугіл. бас., Джезказґан. і Балхаш. мідеплавил. комбінати). Для цього від­ведено 120 тис. га землі під землеробство та 40 тис. га під сінокоси. На поч. 1931 у Москві створ. спец. комісію ОГПУ на чолі з А. Андреєвим, яка ухвалила ріше­н­ня про примус. пере­селе­н­ня до Центр. Казах­стану 52 тис. селян. родин. У лютому–березні 1931 проведено масові арешти селян, від­несених до категорій т. зв. куркулів і під­куркульників, на всій тер. СРСР. Перший етап (бл. 2,5 тис. осіб) спрямовано на будівництво залізниці Акмолинськ–Караґанда (завершене у травні 1931). «К.» мав 29 від­діл. із під­порядк. їм вироб. дільницями та фермами. 1940 освоєна пл. тер. табору становила 1,7 млн га, протяжність тер. із Пн. на Пд. — бл. 300 км, зі Сх. на Зх. — бл. 200 км. На тер. табору прокладено залізничні лінії Караґанда–Балхаш (з Пн. на Пд.) і Жарик–Джезказґан (із Зх. на Сх.). У с. Долинка проживало бл. 50 родин спів­роб. прокуратури, суду, пошти та ін. Загалом через «К.» про­йшло бл. 1 млн осіб. Окрім політ. увʼязнених, тут утримували нім., япон., угор., румун. військовополонених, вояків УПА та нац. зброй. формувань країн Балтії (т. зв. лісових братів), дружин і дітей із родин ре­пресованих, емі­грантів, колиш. рад. військовополонених, визволених із нім. таборів. Увʼязнені неодноразово організовували страйки та пов­ста­н­ня, зокрема 1952 колишні вояки УПА ви­ступили проти сваві­л­ля кримінал. злочинців, яких під­тримувала табірна адміністрація (з метою послабити організов. опір усіх учасників ви­ступу пере­ведено до ін. таборів). 1932–51 органами НКВС страчено понад 5 тис. осіб, багато увʼязнених померло через хвороби та важкі умови утрима­н­ня. Їх ховали у брат. могилах, а особові справи знищували, тому встановити точну кількість померлих неможливо. У різний час у «К.» від­бували покара­н­ня О. Курило, В. Ефроїмсон, Л. Гумільов, Л. Русланова, А. Туполєв та ін. 1959 табір ліквідовано. Нині у с-щі Долинське діє музей «К.».

Завантажити статтю