КАРЛЕ́НКО Василь Па­влович (01. 11. 1950, м. Богуслав Київ. обл. — 10. 09. 2023, Київ) — тренер (біатлон), фахівець у галузі фізичної культури і спорту. Кандидат педагогічних наук (1983), професор (2006). Майстер спорту (1970), майстер спорту між­народного класу (1971, 1974). Суддя респ. (1982), всесоюз. (1988), нац. (2007) категорій. Заслужений тренер України (1982) та СРСР (1989). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Закін. Київський ін­ститут фізичної культури (1973), де працював 1978–90, 2003–10 (за сумісництвом; нині Нац. університет фізичного вихова­н­ня і спорту України): від 2003 — проф. кафедр олімп. і профес. спорту, легкої атлетики, велосипед. та зимових видів спорту. Багатораз. пере­можець та призер між­народних змагань країн-учасниць Варшав. договору (1971–75), чемпіонатів СРСР (1974–77) та України (1970–77). Член збірної команди СРСР з біатлону (1972–76). Пере­бував на керів. посадах у Держ. комітеті України з питань фізичної культури та спорту, Секретаріаті КМ України, дир. Департаменту стратег. планува­н­ня та організац. роботи Міністерства у справах сімʼї молоді та спорту (2007–08). Тренер жін. збірної команди СРСР з біатлону (1984–88); старший тренер (1978–84), гол. тренер (від 2010) збірної команди України з біатлону. Під­готував Н. Бєлову, Н. Приказчикову. Президент (1992–98) Федерації лижного спорту України, 1-й віце-президент (1998–2002), ген. секр. (2002–06), віце-президент (від 2006) Федерації біатлону України. Член виконкому Нац. олімп. комітету України (1992–2002, 2006–10). Наукові дослідже­н­ня у галузі лижного спорту, зокрема з питань техніки, методики на­вча­н­ня та тренува­н­ня у біатлоні. Спів­автор лазер. гвинтівки для біатлону (1977).