Кармаліна Любов Іванівна
КАРМА́ЛІНА Любов Іванівна (Кармалина Любовь Ивановна; 03(15). 10. 1834, Москва — 21. 05(03. 06). 1903, маєток Кобріно, нині село Ленінгр. обл.) — російська співачка (сопрано), фольклористка. З дит. років знайома з О. Даргомижським (навч. у нього гри на фортепіано, згодом — співу). Закін. Катеринин. інститут у С.-Петербурзі (кл. співу Г. Ломакіна). Брала уроки співу у М. Глінки. Удосконалювала майстерність в Італії. 1857–59 концертувала містами Європи. 1858 відвідала містечко Шацьк (нині смт Волин. обл.), де записувала нар.-пісенні мелодії, які 1859 надіслала О. Даргомижському, а 1875 — М. Мусоргському. Деякі пісенні зразки фольклору гармонізувала. Виступала з концертами в Одесі. 1859–61 (з перервою) мешкала у Житомирі. Від 1862 — у С.-Петербурзі, де за допомогою О. Даргомижського зблизилася з гуртком М. Балакірева, пропагувала творчість рос. композиторів. Того ж року разом з чоловіком виїхала на Кавказ, де збирала нар. пісні. Згодом мешкала на Кубані, де записала старовинні розкольниц. пісні та передала їх М. Мусоргському. Одну з цих пісень використав М. Римський-Корсаков під час завершення опери «Хованщина» М. Мусоргського. 1873 відвідала С.-Петербург, куди згодом переселилася. К. володіла невеликим, але дуже красивим за тембром голосом. О. Даргомижський, М. Балакірев, М. Глінка, М. Мусоргський, О. Бородін високо цінували виконав. талант К., деякі з них присвятили їй твори. У листах О. Даргомижського, О. Бородіна, М. Мусоргського до К. вміщено цінні висловлювання про їхні творчі задуми, естет. погляди. К. написала спогади про М. Глінку і О. Даргомижського («Рус. старина», 1875, июнь).
Рекомендована література
- Композиторы могучей кучки: О народной музыке. Москва, 1957;
- Пекелис М. Русская певица Л. И. Кармалина // Сов. музыка. 1972. № 11;
- Ошуркевич О. Л. I. Беленіцина-Кармаліна і пісенно-музичний фольклор Волинського Полісся // Минуле і сучасне Волині. Лц., 1988. Ч. 2.
Завантажити статтю
Людина 
