Ємільчине

ЄМІ́ЛЬЧИНЕ (до кін. 19 ст. — Межирічка, до 1944 — Емільчине) — селище міського типу Житомирської області, райцентр. Центр селищ. ради, якій під­порядк. села Горбове, Здоровець, Руденька. Знаходиться на р. Уборть (притока Припʼяті, бас. Дні­пра), у місці впаді­н­ня її притоки Бересток, за 230 км від Києва, за 134 км від обл. центру та за 23 км від залізнич. ст. Яблунець. Площа 11,3 км². Насел. 7392 особи (2001, складає 89,2 % до 1989), пере­важно українці. Має автобусне сполуче­н­ня з Києвом, Житомиром, Коростенем, Ново­град-Волинським, Бердичевом, Олевськом. Вперше згадується в актових Житомир. міських книгах бл. 1585 як власність князя К. Острозького. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького жителі поповнили Звягел. полк. Після Андрусів. пере­мирʼя 1667 Межирічка залишилась під владою Польщі. Від 1796 — містечко Ново­град-Волин. пов. Волин. губ. У 17–18 ст. — у власності князів Любомирських, від 1812 — графа Уварова. У 1820-х рр. Уваров збудував тут фарфор. завод. У 19 ст. у м-ку від­бувалися щотижневі базари та двічі на рік ярмарки, воно було одним із центрів торгівлі с.-г. продукцією та ку­стар. виробами на Волині. На­прикінці 1880-х рр. вже діяли сукон­на ф-ка, смолокур., винокур. та найбільший на Волині чавуноливар. (1890 на ньому виплавлено 8804 пуди чавуну в штиках, 5585 пудів — у від­ливках) заводи. 1873 від­крито дво-класне сільс. училище, 1897 збудовано церкву Різдва Богородиці (знищена в 1930-х рр.). У цей період на честь доньки графа Емілії Уварової за містечком закріплено назву Емільчине. До поч. 20 ст. у м-ку утворилася досить потужна євр. громада. 1897 тут проживало 1049 євреїв (42,3 % від заг. кількості), 1926 — 1318 (38,3 %), 1939 — 1115 (21 %). У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У квітні–червні 1920 було опор. пунктом польс. військ на правому березі Случі. Жит. потерпали від голоду 1921–22, голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 1923 — райцентр. Від 2 липня 1941 до 3 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У липні–вересні 1941 нацисти знищили більшість євр. насел. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 262 ємільчинці. Від 1957 — смт. Нині в с-щі діють льонозавод, хлібозавод, 2 буд. під­приємства, комбінат громад. харчува­н­ня. У Є. — 2 до­шкіл. заклади, 2 заг.-осв. школи, муз. школа; Будинок культури, кінотеатр, 2 б-ки, Ємільчинський крає­знавчий музей; рай. лікарня, поліклініка, стоматол. поліклініка; готель, від­діл. 2-х банків. Функціонують народні вокал. ансамбль «До­зві­л­ля», хореогр. і театр. колективи, духовий оркестр, виходить г. «Народна трибуна». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня. Встановлено памʼятний знак Т. Шевченку, обеліск Слави, памʼятник воїнам-афганцям, 5 памʼят. знаків, повʼязаних з подіями 2-ї світової війни. Є памʼятка монумент. мистецтва — родин­не похова­н­ня Уварових (поч. 20 ст.). На правому березі Уборті на пн. околиці с-ща — курган (10 ст.). Видатні уродженці: селекціонер, академік УААН А. Кучко, психолог, чл.-кор. АПНУ В. Демиденко, фахівець у галузі радіотехніки О. Бокринська, письмен­ник Н. Тихий.

Завантажити статтю