Гутиря Віктор Степанович

ГУТИ́РЯ Віктор Степанович (29. 08(11. 09). 1910, с. Синявське, нині Ростов. обл., РФ — 21. 10. 1983, Київ) — фахівець у галузі нафтохімії. Доктор хімічних наук (1944), професор (1944). Академік АН Азерб. РСР (1949) та УРСР (1961), член-кореспондент АН СРСР (1953). Державна премія СРСР в галузі науки і техніки (1942), премія ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1976). Від 1923 — у Баку, де 1932 закін. Азерб. індустр. інститут. Відтоді працював в Азерб. НДІ нафт. промисловості: 1937 — зав. лаб., 1937–45 і 1955–59 — заступник директора з наукової роботи. 1959–64 — заступник директора з наукової роботи Інституту хімії високомолекуляр. сполук АН УРСР (Київ), від 1976 — керівник відділ. Інституту фіз.-орган. хімії і вуглехімії АН УРСР (Донецьк). Віце-президент АН УРСР (1963–74). У співавт. розробив метод і технологію синтезу етил. спирту з етилену газів піролізу; відкрив явище низькотемператур. гістерезису, пов’яз. з механізмом утворення та розповсюдження комплексів і з термодинамічними характеристиками процесів перекристалізації сечовини й адсорбції–десорбції включ. речовини, запропонував фіз.-хім. модель сполук включення. Здійснив піонер. дослідж. в галузі каталітич. перетворень вуглеводнів на різноманіт. типах і формах цеолітів. Під його керівництвом розроблено процес каталітич. крекінгу з дрібнодисперсним каталізатором і споруджено перші в СРСР флюїдні установки каталітич. крекінгу. Ініціював дослідж. хімії тіолан- і тіолен-1,1-діоксинів, що лягли в основу нового наук. напряму — хімії п’ятичлен. цикл. сульфонів. Здійснив дослідж., пов’язані з отриманням ненасичених і ароматич. вуглеводнів з укр. нафт.

Рекомендована література

1. Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецов В. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991;
   Google Scholar Internet
2. Галич П. Н. Виктор Степанович Гутыря (к 90-летию со дня рождения) // Катализ и нефтехимия. 2000. № 5–6.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю