Головінський Юліан

Визначення і загальна характеристика

ГОЛОВІ́НСЬКИЙ Юліан (01. 12. 1894, м. Радимно, нині Польща — 30. 09. 1930, побл. м. Бібрка, похов. у с. Великі Глібовичі, нині Пере­мишлян. р-ну Львів. обл.) — військово-політичний діяч. Закін. Львів. г-зію. Під час 1-ї світової війни — офіцер австро-угор. армії. Від листопада 1918 — сотник, згодом — командир 6-ї Равської бригади УГА, на чолі якої 30 серпня 1919 одним із перших уві­йшов до Києва. Після включе­н­ня УГА до більшов. військ — командир 2-ї бригади. У квітні 1920 очолив антибільшов. ви­ступ і пере­хід частин Червоної УГА на бік Армії УНР. Пере­бував у таборах для інтернов. у Польщі та Чехо-Словач­чині. 1924 повернувся на Галичину, де неодноразово був заарешт. і увʼязнений за націоналіст. діяльність. Спів­засн. (1920), кра­йовий коман­дант (від 1924) УВО. Організував низку зброй. акцій, зокрема замах на президента Польщі С. Войцеховського (1924) і вбивство польс. шкіл. куратора Я. Собінського (1926). У червні 1930 з ініціативи Є. Коновальця при­знач. кра­йовим провід­ником ОУН на зх.-укр. землях і начальним коман­дантом УВО. 20 вересня 1930 заарешт. Роз­стріляний без суду польс. поліцією (за офіц. версією — при спробі втечі).

Літ.: Литвин М., Науменко К. Військова еліта Галичини. Л., 2004.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю