Григоренко Анатолій Кирилович

ГРИГОРЕ́НКО Анатолій Кирилович (05. 06. 1937, с. Плоске Решетилів. р-ну Полтав. обл. — 02. 04. 2001, Київ, похов. у рідному селі) — письмен­ник і публіцист. Член НСПУ (1993). Закін. Київський університет (1966). Працював 1965–73 завідувач від­ділу, відп. секр. ж. «Зна­н­ня та праця»; 1973–81 — наук. та ст. ред. щорічника «Наука і культура»; 1981–84 — ред. літ.-драм. редакції Держтелерадіо; 1984–85 — позаштат. кор. г. «Радянська освіта»; 1985–95 — ст. ред. видавництва «Радянський письмен­ник»; 1999–2001 — літ. ред. г. «Педагогічні кадри» Нац. пед. університету (Київ). Автор нарисів про художників М. та С. Божіїв, Д. Захарченка, композитора Л. Ревуцького, академік О. Давидова, письмен­ників О. Ґріна, Я. Гашека, М. Гоголя, І. Кочергу та ін. Створив сценарій докум. фільму про Остапа Вишню (1972). Спів­автор наук.-фантаст. роману «Запізнілий цвіт валінурії» (1990), автор поет. зб. «Тінь Перуна» (1992) та «Во храм душі» (2004; усі — Київ). Для творчості Г. властиві глибина філос. думки, чут­тєве спри­йма­н­ня світу, вболіва­н­ня за долю рідної землі і свого народу, тонкий ліризм, яскрава образність. Поет. довершеністю від­значаються сонети Г.