Камінський Андрій Варфоломійович

КАМІ́НСЬКИЙ Андрій Варфоломійович (псевд. і крипт.: Степан Підеша, А. К., К-ський та ін.; 30. 08. 1873, с. Угнів, нині місто Сокал. р-ну Львів. обл. — 17. 02. 1957, м. Марібор, нині Словенія) — письменник і публіцист. Закін. філос. факультет Львів. університету, навч. у багатьох університетах Європи. Захопившись ідеями М. Драгоманова, відвідував віча радикал. партії по селах Покуття. Товаришував та листувався із М. Павликом, Л. Бачинським. У публіцист. брошурах виступав за поліпшення освіти народу: «З подорожі по Європі» (1901), «Університет через підписку» (Чц., 1902; пропонував збирати гроші на заснування приват. укр. університету з теол., філос. і правничим ф-тами; підтримали І. Пулюй та І. Горбачевський). У кн. «Восток і Запад» (Коломия, 1903; із присвятою В. Стефанику та В. Морачевському) висловив ідею слов’ян. федерації, панрусизму під опікою Росії, вивів негат. тип галиц. інтелігента-пристосуванця. І. Франко критикував погляди К., називаючи їх рутенством («Східно-західні непорозуміння (Із приводу книжки Підеші “Восток і Запад”)» // «ЛНВ», 1904, т. 27, кн. 9; «Зібрання творів»: У 50 т., т. 35, К., 1982). Учителював 1903–04 у Коломий. гімназії (нині Івано-Фр. обл.), звільн. за нелояльність до австр. правління в Галичині. 1904–14 — священик у США. Автор наук.-популяр. брошур «Які є люди на землі?» (1916), «Про підземні скарби». У 1920-х рр. приєднався до москвофілів. Тверезо й об’єктивно оцінював справи укр. націоналізму, шукав культур. порозуміння слов’ян. націй та об’єднання їх під Росією. Після 1-ї світової війни — в Іспанії, Алжирі, 1920 — у с. Угнів. Польс. уряд не дозволив К. жити в Галичині. Від 1921 — у Югославії (нині Словенія). У пр. «Галичина Піємонтом» (Л., 1924), «Народники й загальноруси» (1930), «Синтеза українства і руськости» (1937) обстоював слов’янофільство; у брошурі «Загадка України і Галичини» (Л., 1927) намагався применшити цінність творів І. Франка. Ратував за єдину слов’ян. державу від берегів Тихого океану до зх. кордонів колиш. Рос. імперії (розвідка «Мати Сарматія», 1931). Усі книги видав влас. коштом. Перед 2-ю світ. війною критикував дії Італії та Німеччини; написав лист В. Молотову, попереджаючи про небезпеку союзу із нацист. Німеччиною. К. не заперечував самостійності українського народу; виступав за федерацію усіх слов’ян. народів, розробив концепцію стислої політ., культур. і госп. співпраці або федерації слов’ян для спіл. оборони перед наступом зовн. ворогів. Заарешт. 1941 після окупації Югославії за критику А. Гітлера, вдалося втекти. Передбачав упадок гітлеризму. Уряд Й.-Б. Тіто конфіскував майно, тому К. голодував. Незважаючи на матеріал. нестатки, поваж. вік та слабкий зір, писав статті на суспільно-політ. теми про минуле і майбутнє українського народу. Залишив рукопис розвідки «Мислі про Угнів, Галич, Русь і світ» (1956). Слідкував за розвитком подій у світі, високо цінував зх. культуру, демократ. структуру США.

Завантажити статтю