Ворона Ольга Олександрівна
ВОРО́НА Ольга Олександрівна (20. 11. 1961, Київ) — живописець і монументаліст. Дочка О. Ворони. Член НСХУ (1990). Закін. Київський художній інститут (1987; викл. О. Кожеков, М. Стороженко, В. Чеканюк). Працювала на Творчо-вироб. об’єдн. «Художник» (1987– 91). Від 1987 — учасниця респ., всесоюз. та зарубіж. мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1995, 1999, 2000). У творчості В. прагне засвідчити силу духов. потенціалу українського народу; одвіч. образам та символам надає незвичного для них значення. Роботи зберігаються у Пирятин. картин. галереї (Полтав. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- мозаїчне панно «Дивосвіт» (1990; фасад дитсадка у Вінн. обл.); вітражі — «Природа-цілитель» (1989; вестибюль Київ. клін. лікарні № 4), «Гора праведників», «Вдовиний вирій», «Народження колискової» (усі — 1990), вітражі — «Берегиня», «Обереги» (обидва — 1991; у приміщенні автовокзалу м. Славутич Київ. обл.), «Весільне дерево» (1993), «Замовляння води», «Дві лілеї» (обидва — 1994), «Моління про дощ» (1995), «Місто на заході сонця» (1996), «Шаховий король» (1997), «Джерело. Східна варіація» (1998), «Освідчення» (1999), «Білий колір самотності», «Місто на тлі зеленого неба», «Прокинувшись у 17 ст.» (усі — 2000).
Рекомендована література
- Чуйко Т. «Бо душа моя — верба» // КіЖ. 1995, 29 листоп.;
- Хом’яков Л. Відроджуючи втрачені ідеали // ОМ. 1997. № 3–4;
- Ламонова О. Крихка таємниця картин // КіЖ. 1999, 13 листоп.
Фотоілюстрації
Людина 
