БОГАТИРЬО́В Петро Григорович (Богатырёв Пётр Григорьевич; 04(16). 01. 1893, м. Саратов, Росія — 18. 08. 1971, Москва) — російський літературо­знавець, мово­знавець, мистецтво­знавець. Закін. Моск. університет (1918). Один із засн. Моск. і Празького лінгвіст. гуртків. 1921–40 працював у Братислав. та Моск. (1940 — проф.) університетах. За­ймався порівнял. ви­вче­н­ням фольклору, нар. театру, вірувань і обрядів у словʼян, досліджував рос. класичну літературу. Провадив археогр. роботу, обстежив більш як 50 архіво­сховищ Чехо-Словач­чини, організовував етнол. екс­педиції. Значне місце в наук. доробку Б. посідає ви­вче­н­ня укр. фольклору, обрядів, ритуал. звичаїв, вірувань, легенд і пере­казів пере­важно Під­карпат. регіону: «Actes magiques, rites еt croyances en Russie Subcarpathique» (Paris, 1929), «“Палазник” у южных славян, мадьяр, поляков, словаков и украинцев» (Краков, 1936), «Фольклорні сказа­н­ня про опришків Західної України» (1941). У дослідж. прагнув викори­стати статич. (синхрон­ний) метод Ф. де Сос­сюра. Синхрон. аналіз календар. і сімей. обрядів та звичаїв, оповідань закарпат. селян про над­природні істоти і явища виявив по­стійну зміну форми і функцій цих етногр. фактів, дав змогу класифікувати обряди залежно від магіч. функції, простежити, як естет. функція під час пере­ходу мотивованої магіч. дії в немотивов. обряд стає домінантною. Це під­водить до важливого для ро­зумі­н­ня естет. закономірностей в етногр. матеріалі висновку про спів­від­ноше­н­ня естет. і поза­естет. функції в обряд. дійстві. Досліджував укр.-чес.-словацькі фольклорні та культурні звʼязки, а також нар. театр: «Чешский кукольный и рус­ский народный театр» (Берлин; Петро­град, 1923); «Zidové divadlo české a slovenské» (Praha, 1940). У епіч. творчості торкається питань взаємодії фольклор. та літ. творів Київ. Русі, зокрема «Слова о полку Ігоревім». Неповну бібліо­графію праць Б. з україно­знавства вміщено в його кн. «Во­просы теории народного творчества» (Москва, 1971). У серед. 30-х рр. «проходив» (заочно) у «справі славістів», за якою ре­пресовано академік В. Пере­тца, М. Дурново, М. Сперанського та ін.