БАЛАБУШЕ́ВИЧ Іларіон Аркаді­йович (13(26). 12. 1913, Київ — 05. 04. 1968, там само) — геофізик. Доктор геол.-мінерал, н. (1965). Закін. Київ. гірн.-геол. ін­ститут (1935). Працював на виробництві, від 1941 — гол. інж. та гол. геолог Середньо-Волзького, а потім Укр. від­діл. Союз. геофіз. тресту Наркомнафти; 1944–50 ст. н. с. від­ділу геотектоніки Ін­ституту геол. наук АН УРСР; від 1946 — в Київ. університеті: завідувач від­ділу геофізики Астроном. обсерваторії (1952–55); від 1956 — зав. геофіз. лаб. Ін­ституту геол. наук Білорус. PCP, одночасно — доцент Київ. геол.-роз­відув. технікуму; 1959–61 — ст. н. с, кер. від­ділу Ін­ституту геол. корис. копалин АН УРСР; від 1961 — в Ін­ституті геофізики АН УРСР. Ви­вчав про­блему геол. інтер­претації матеріалів геофіз. дослідж., помилки сейсм. даних. Роз­робив нові способи інтер­претації сейсм. даних. Одним із перших виконав сейсм. дослідже­н­ня на Пн. Сх. України та в Білорусі. Автор принципово нових концепцій із роз­ривної та складчастої тектоніки Дні­провсько-Донец. западини, а також першої тектоніч. схеми цього р-ну.