АГА́НІН Марк Абрамович (30. 09(12. 10). 1876, Одеса — 25. 12. 1940, похов. в Одесі) — геофізик. Доктор фізико-математичних наук (без захисту дис.). Член-кореспондент АН УРСР (1939). Закін. фіз.-мат. факультет Новорос. університету в Одесі (1898) та С.-Петербур. політех. (технол.) ін­ститут (1904). У 1904 — лаборант каф. опору матеріалів Варшав. політех. ін­ституту. 1906 — спо­стерігач магніто-метеорол. обсерваторії Новорос. університету. Від 1908 — викладач Вищих жін. курсів і реального училища в Одесі. 1908–09 — на стажуван­ні в метеообсерваторіях С.-Петербурга і Києва. 1910 склав іспит на ступ. магістра фіз. гео­графії. 1913–14 — у Гайдельбер. університеті (Німеч­чина) готувався до проф. зва­н­ня. 1915–18 — керівник Па­влов. від­діл. Гол. геофіз. обсерваторії Росії та викл. Петро­град. вищих жін. курсів. Від 1919 — приват-доцент Новорос. університету та геофізик Одес. і Микол. геофіз. обсерваторій. 1922–31 — проф., завідувач кафедри фізики Одес. політех. (пізніше Енергетичного) ін­ституту. 1931– 35 керував магніт. зйомкою тер. України. Організував магнітне вимірюва­н­ня 1500 пунктів і вперше склав магнітну карту України. Провів магнітну зйомку Чорномор. та Азов. узбереж­жя. 1919–40 керував роботою від­ділу актинометрії і земного магнетизму Одес. геофіз. обсерваторії. 1939–40 — проф. Одес. університету. А. — фахівець із фізики утворюва­н­ня опадів та земного магнетизму. Ви­вчав механізм зли­т­тя крапель і теоретично пояснив закон Б. Кел­лера; утворе­н­ня роси і туманів, що започаткувало теорію штуч. впливу на хмари й тумани. Збудував прилад для вимірюва­н­ня ви­промінюва­н­ня нічного неба. 1931 від­новив реєстрацію потенціалу електрич. поля Землі. Заснував Магнітну обсерваторію (від­крито 1939) у с. Степанівка (за 60 км від Одеси). Помер у по­їзді, повертаючись із наук. від­рядже­н­ня з Ленін­града.