АПТЕ́КМАН Йосип Васильович (18(30). 03. 1849, м. Павло­град, нині Дні­проп. обл. — 08. 07. 1926, Москва) — революційний діяч, народник. Навч. у Харків. університеті на мед. ф-ті, згодом пере­вівся до С.-Петербур. мед.-хірург. академії. 1874 залишив навч., за­ймався рев. пропагандою (т. зв. «ході­н­ня в народ») в Україні і Псков. губ., де працював фельдшером земської лікарні. 1876 уві­йшов до ростов.-харків. гуртка народників, після його зли­т­тя з організацією «Земля і воля» був її чл., після роз­колу пере­йшов до групи «Чорний пере­діл». Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом входив до складу редакції однойм. органу групи. 31 січня 1880 заарештований. Після дворіч. увʼязне­н­ня та пʼятиріч. засла­н­ня в с. Усть-Майському (Якутія) ви­їхав за кордон, де завершив у Мюнхені мед. освіту. Повернувся в Росію (1889), працював земським лікарем, психіатром. У серед. 90-х рр. ві­ді­йшов від народництва і при­єд­нався до соціал-демократів, під час революції 1905 вів рев. пропаганду, закликаючи до бойкоту 1-ї Думи і зброй. пов­ста­н­ня. Після увʼязне­н­ня емігрував до Швейцарії, до 1-ї світової війни спів­працював з меншовиками. Під час війни ви­ступав за поразку Росії, що зблизило його з більшовиками. 1917 повернувся в Росію, після більшов. пере­вороту працював в Істор.-рев. архіві у Петро­граді.