ЖА­ДАНІ́ВСЬКИЙ Борис Петрович (28. 04(10. 05). 1885, Харків — 27. 04. 1918) — революційний діяч. Навч. у Полтав. кадет. корпусі, закін. Микол. військ.-інж. училище. Від 1905 служив під­поручиком 5-го понтон. баталь­йону 3-ї сапер. бригади в Києві. 18 листопада (1 грудня) 1905 одна з рот цього баталь­йону від­мовилася нести караул. службу, вимагаючи поліпше­н­ня харчува­н­ня та заміни командира. Обурені солдати на чолі з Ж. при­єд­налися до робітн. демонстрації, що від­бувалася в місті. Демонстрацію роз­стріляли царські війська, пораненого Ж. врятувала євр. родина, після чого він пере­ховувався на агроном. фермі Київ. політех. ін­ституту. Місц. жителі видали Ж. поліції. 1906 військ.-окруж. суд засудив його до роз­стрілу, заміненого каторгою. Дорогою на каторгу зробив не­вдалу спробу втекти. Покара­н­ня від­бував у Шліс­сельбур. фортеці, згодом — у Смолен., Орлов., Курс., а від кін. 1913 — Херсон. вʼязницях. Тут він зу­стрічався і спілкувався з більшовиками, анархістами та есерами. Звільнений після Лютн. революції 1917 згідно з амністією, ухваленою міні­стром юстиції Тимчас. уряду О. Керенським, для лікува­н­ня від туберкульозу пере­їхав до Криму. В листопаді 1917 вступив до РСДРП(б), був за­ступник голови Ялтин. ради робітн. депутатів і гол. ред. її друк. органу «Известия Совета рабочих депутатов». Навесні 1918, під час вступу австро-нім. військ на тер. УНР і в Крим, організував із комуністів, лівих есерів та анархістів особл. соціаліст. загін чисельністю в 150 осіб. У боях побл. Сімферополя загін був роз­громлений нім. військами, а Ж. загинув.