Левитська Марія Сергіївна

ЛЕВИ́ТСЬКА Марія Сергіївна (13. 04. 1955, Київ) — художниця театру і кіно. Дочка Ірини та Сергія, онука Ми­хайла Левитських. Національна премія України імені Т. Шевченка (2003). Дійсний член НАМУ (2017). Народний художник України (2006). Мистецька премія ім. Д. Лідера (2007). Велика золота медаль НАМУ (2025) за серію робіт «Азов­сталь. Полонені. Заручники війни». Орден княгині Ольги 3-го (2001) і 2-го (2015) ступеня. Диплом за кращу роботу Між­народної ви­ставки «Празька квадрієнале» (1983). Член НСХУ (1988). Закінчила Київський художній ін­ститут (1981; майстерня Д. Лідера). Працювала художником-по­становником Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (1981–89), де створила костюми до художнього фільму «По­верне­н­ня Бат­терфляй» (1982, режисер О. Фіалко), «Поцілунок» (1983, режисер Р. Балаян), «Капітан Фракасс» (художник-по­становник і художник по костюмах, 1984, режисер В. Савельєв), «Кармалюк» (1986, режисер Г. Кохан). Від­тоді — у Національній опері України ім. Т. Шевченка (Київ): від 1991 — головний художник, де оформила опери «Лючія ді Лам­мермур» (1987) і «Любовний напій» (2009) Ґ. Доніцет­ті, «Дон Жуан» В.-А. Мо­цар­та (1989), «Мазепа» (1991) та «Іо­ланта» (2011) П. Чайковського, «Травіата» (1994), «Макбет» (2007), «Бал-маскарад» (2008) і «Дон Карлос» (2012) Дж. Верді, «Мадам Бат­терфляй» (1995), «Туран­дот» (2003) і «Манон Леско» (2006) Дж. Пуч­чіні, «Любов до трьох апельсинів» С. Проко­фʼє­ва (2001), «Паяци» Р. Леонкавал­ло (2002), «Джоконда» А. Пон­кієл­лі (2004), «Алеко» С. Рахманінова, «Попелюшка» Дж. Рос­сіні (обидві — 2010), «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова (2013), «Дафніс і Хлоя» М. Равеля (2014); балети «Попелюшка» С. Прокофʼєва (1989), «Ніч перед Різдвом» (1993) і «Вікінги» (1998) Є. Станковича, «Лебедине озеро» (1995, 2009), «Спляча красуня» (1997) і «Лускунчик» (2004) П. Чайковського, «Коп­пелія» Л. Деліба (1999), «Жар-птиця» (1998) і «Петрушка» І. Стра­винського, «Шехерезада» М. Рим­ського-Корсакова (обидва — 2001), «Корсар» А. Адана (2002), «Весі­л­ля Фіґаро» В.-А. Моцарта (2006), «Грек Зорба» М. Теодоракіса (2008); ви­стави «Кармен» А. Жолдака (1997), «Камін­ний господар» Лесі Українки (2002), «Мойсей» М. Скорика (2006). Оформила також балети «Спляча красуня» (1991, м. Ґданськ, Польща), «Лускунчик» П. Чайковського (1997) та «Українська Попелюшка» (1998; обидва — м. Едмонтон, Канада), «Лебедине озеро» (2005) і «Спля­ча красуня» П. Чайковського (2012), «Попелюшка» С. Про­кофʼєва (2006), оперу «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (1993; усі — м. Марібор, Словенія); ви­стави «Тойбеле та її демони» І. Зінгера та І. Фрідмана (1997, Театр драми, м. Хай­фа, Ізраїль), «Сто пʼята сторінка про коха­н­ня» М. Рєзниковича (2010), «Любовне без­умство» Ж. Реньяра (2012), «Нахлібник» за І. Тургенєвим (2013; усі — Національний театр російської драми ім. Лесі Українки, Київ). Учасниця всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1983. Персональні — у Києві (2000, 2005). Про творчість Л. знято документальний фільм «Жит­тя, осяяне красою» (2000), «Ціна великих ілюзій» (2010). Деякі роботи зберігаються у Музеї театрального мистецтва та музики України (Київ), Театральному музеї ім. О. Ба­хрушина (Москва).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю