Левитська Марія Сергіївна

ЛЕВИ́ТСЬКА Марія Сергіївна (13. 04. 1955, Київ) — художниця театру і кіно. Дочка Ірини та Сергія, онука Ми­хайла Левитських. Національна премія України імені Т. Шевченка (2003). Дійсний член НАМУ (2017). Член-кореспондент НАМУ (2004). Народний художник України (2006). Мистецька премія ім. Д. Лідера (2007). Орден княгині Ольги 3-го (2001) і 2-го (2015) ступеня. Диплом за кращу роботу Міжнародної виставки «Празька квадрієнале» (1983). Член НСХУ (1988). Закінчила Київський художній інститут (1981; майстерня Д. Лідера). Працювала художником-постановником Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (1981–89), де створила костюми до художнього фільму «По­вернення Баттерфляй» (1982, режисер О. Фіалко), «Поцілунок» (1983, режисер Р. Балаян), «Капітан Фракасс» (художник-постановник і художник по костюмах, 1984, режисер В. Савельєв), «Кармалюк» (1986, режисер Г. Кохан). Відтоді — у Національній опері України ім. Т. Шевченка (Київ): від 1991 — головний художник, де оформила опери «Лючія ді Ламмермур» (1987) і «Любовний напій» (2009) Ґ. Доніцетті, «Дон Жуан» В.-А. Мо­цар­та (1989), «Мазепа» (1991) та «Іо­ланта» (2011) П. Чайковського, «Травіата» (1994), «Макбет» (2007), «Бал-маскарад» (2008) і «Дон Карлос» (2012) Дж. Верді, «Мадам Баттерфляй» (1995), «Туран­дот» (2003) і «Манон Леско» (2006) Дж. Пуччіні, «Любов до трьох апельсинів» С. Проко­ф’є­ва (2001), «Паяци» Р. Леонкавал­ло (2002), «Джоконда» А. Пон­кієллі (2004), «Алеко» С. Рахманінова, «Попелюшка» Дж. Россіні (обидві — 2010), «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова (2013), «Дафніс і Хлоя» М. Равеля (2014); балети «Попелюшка» С. Прокоф’єва (1989), «Ніч перед Різдвом» (1993) і «Вікінги» (1998) Є. Станковича, «Лебедине озеро» (1995, 2009), «Спляча красуня» (1997) і «Лускунчик» (2004) П. Чайковського, «Коппелія» Л. Деліба (1999), «Жар-птиця» (1998) і «Петрушка» І. Стра­винського, «Шехерезада» М. Рим­ського-Корсакова (обидва — 2001), «Корсар» А. Адана (2002), «Весілля Фіґаро» В.-А. Моцарта (2006), «Грек Зорба» М. Теодоракіса (2008); вистави «Кармен» А. Жолдака (1997), «Камінний господар» Лесі Українки (2002), «Мойсей» М. Скорика (2006). Оформила також балети «Спляча красуня» (1991, м. Ґданськ, Польща), «Лускунчик» П. Чайковського (1997) та «Українська Попелюшка» (1998; обидва — м. Едмонтон, Канада), «Лебедине озеро» (2005) і «Спля­ча красуня» П. Чайковського (2012), «Попелюшка» С. Про­коф’єва (2006), оперу «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (1993; усі — м. Марібор, Словенія); вистави «Тойбеле та її демони» І. Зінгера та І. Фрідмана (1997, Театр драми, м. Хай­фа, Ізраїль), «Сто п’ята сторінка про кохання» М. Рєзниковича (2010), «Любовне безумство» Ж. Реньяра (2012), «Нахлібник» за І. Тургенєвим (2013; усі — Національний театр російської драми ім. Лесі Українки, Київ). Учасниця всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1983. Персональні — у Києві (2000, 2005). Про творчість Л. знято документальний фільм «Жит­тя, осяяне красою» (2000), «Ціна великих ілюзій» (2010). Деякі роботи зберігаються у Музеї театрального мистецтва та музики України (Київ), Театральному музеї ім. О. Ба­хрушина (Москва).

Рекомендована література

1. Коваленко Е. Мария Левитская: «У меня очень красивая жизнь» // Всеукр. ведомости. 1997, 31 окт.;
   Google Scholar Internet
2. Голубєва Т. Чарівниця театру // Музика. 2003. № 3;
   Google Scholar Internet
3. Тарасенко Л. Попадание в му­зыку // День. 2012, 18 июля.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю