ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Міршакар

МІРШАКА́Р (справж. — Миршакар Мирсаид, Міршакар Мірсаїд; 22. 04(05. 05). 1912, кишлак Синдев, нині Шугнан. р-ну Горно-Бадахшан. автоном. обл., Таджикистан — 01. 08. 1993, Душанбе) — таджицький поет, драматург, сценарист, перекладач, державний діяч. Нар. поет Таджикистану (1962). Член СП СРСР (1934), СКін СРСР (1963). Сталінcька премія (1950). Державна премія Таджиц. РСР ім. А. Рудакі (1964). Закін. рад. партшколу в Душанбе (1930). Відтоді — на комсомол. та парт. роботах, зокрема був ред. відповід. друк. органів. Відп. секр. правління СП Таджиц. РСР (1940–43, 1946–59). Депутат 3–9-го скликань, голова (1961–75) ВР Таджиц. РСР. Друкуватися почав 1930. Розвивав сюжетні вірші й епіч. жанр таджиц. рад. поезії. Автор низки віршів, поем, п’єс, напис. з позицій соц­реалізму й у дусі рад. пафосу, в яких прославляв працю рад. людей, писав про дружбу народів СРСР та розвивав традиції таджиц. літ-ри. Один із основоположників таджиц. дит. літ-ри: кн. «Киштӣ хоб» («Корабель мрії», 1965), «Дурдонаҳои Амрита» («Перли для Амріти», 1970), «Айеми наврасӣ» («Дні юності», 1971) та ін. Написав спогади «Ёди ёри меҳрубон» («Пам’ять про моїх дорогих друзів», 1980; усі — Душанбе). Низку поезій присвятив Україні, серед них — «Днепр» («Дніпро»), «Дар наздикии ёдгориҳои шоир» («Біля пам’ятника поетові»), «Ба бародарам Платон Воронько» («Брату Платону Вороньку»). 1942 опублікував поему «Федко» («Федько») — про долю укр. хлопчика під час 2-ї світової вій­ни. Таджиц. мовою переклав поезію Т. Шевченка «Сарнавишти мо» («Сонце заходить, гори чорніють»), опубл. у вид.: «Маӣ­муаи шеърҳо» («Вибрані вірші», 1940; 1954), «Васият» («Заповіт», 1961; обидва — Сталинабад), «Дур аз дарьё» («Перлина великої ріки», Душанбе, 1964); написав вірш «Ба Кобзар Украина» («Кобзареві України») // «Шарки Сурх» (1961, № 3). Окремі твори М. українською мовою переклали В. Струтинський, Л. Забашта, В. Сокіл, П. Воронько, Б. Степанюк. Його іменем названо Респ. дит. бібліотеку та вулицю в Душанбе.

Додаткові відомості

Основні твори
укр. перекл. — [Вірші] // Таджиц. поезія. 1962; Полум’яний подих. 1979; Дніпро // Сузір’я. Вип. 20. 1984 (усі — Київ).

Рекомендована література

  1. Кедрина З. Мирсаид Миршакар. Москва, 1954;
  2. Дун А. З. Из истории ли­­тературных связей таджикского и украин­ского народов. Душанбе, 1972;
  3. Писатели Таджикистана. Душанбе, 1986.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2019
Том ЕСУ:
21
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
таджицький поет
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
67901
Вплив статті на популяризацію знань:
24
Бібліографічний опис:

Міршакар / О. А. Шокало // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-67901.

Mirshakar / O. A. Shokalo // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2019. – Available at: https://esu.com.ua/article-67901.

Завантажити бібліографічний опис

Кіромов
Людина  |  Том 13  |  2013
О. А. Шокало
Каноат
Людина  |  Том 12  |  2012
О. А. Шокало
Турсун-заде
Людина  |  2025
О. А. Шокало
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору