Моем Вільям-Сомерсет

МО́ЕМ Вільям-Сомерсет (Maugham William Somerset; 25. 01. 1874, Париж — 16. 12. 1965, містечко Сен-Жан-Кап-Ферра, побл. м. Ніцца, Франція) — англійський письмен­ник, драматург, критик. Студіював філософію та літературу в Гайдельберзі (Німеч­чина, від 1889), навч. у мед. школі при лікарні св. Томаса (Лондон, від 1892). Досвід лікар. практики надихнув М. на створе­н­ня першого роману «Liza of Lambeth» («Ліза з Ламбета», 1897), читац. успіх якого спонукав автора обрати своїм фахом літ. творчість. На поч. 1-ї світової вій­ни М., як й інші зх. письмен­ники (Дж. Дос Пас­сос, Е. Гемінґвей) служив у мед. корпусі Червоного хреста, від 1916 працював у роз­відці, а 1917 як агент британ. секрет. служби був у Росії (зб. новел «Ashenden, or the British Agent» / «Ешенден, або Британський агент», 1928). Писав у різних жанрах: ви­ступав як драматург — «Lady Frederick» («Леді Фредерік», 1907), «The Unknown» («Неві­домий», 1920), «The Circle» («Коло», 1921), «For Services Rendered» («За бо­йові заслуги», 1932), «Sheppey» («Шеппі», 1933) та ін.; романіст — «Mrs. Craddock» («Місіс Кред­док», 1900), «Of Human Bondage» («Тягар пристрастей людських», 1915), «The Moon and Sixpence» («Місяць і мідяки», 1919), «The Painted Veil» («Роз­фарбована вуаль», 1925), «Cakes and Ale» («Пироги і пиво», 1930), «The Theatre» («Театр», 1937), «The Razorʼs Edge» («На жалі бритви», 1944) тощо; новеліст — зб. «The Trembling of a Leaf» («Тремті­н­ня листя», 1921), «First Person Sin­gu­lar» («Від першої особи», 1931), «Creatures of Circumstances» («Іграшки долі», 1947; усі — Лондон) та ін. М. під­креслював, що сфера його інтересів як письмен­ника була повʼязана з характерами і долями людей, зовні не примітних. Він тяжів до виняткового, вважаючи, що найцікавіше й несподіване приховане в повсякден­ному. У кращих соц.-психол. романах зображував морал. вихова­н­ня молодого героя, порушував про­блеми мистецтва, зокрема взаємини митця й су­спільства, а також нагал. про­блеми вій­ни і миру, колоніал. політики, трактуючи їх у дусі гуманізму. Знач. успіх мали пʼєси М. Він продовжував традиції театру Ре­ставрації та комедій О. Вайльда, зображував звичаї й морал. вади світського су­спільства, у блискучих діалогах викривав лицемірство і святен­ництво персонажів. Серед пʼєс М. чимало роз­важальних, які він проти­ставляв драмі ідей Б. Шоу; втім він звертався також до важливих соц. проб­лем. Багато його творів екранізовано. До драм. творчості М. звертався у 1920-х pp. театр «Березіль» (Харків), пізніше — низка ін. театрів України (Київ, Львів, Донецьк, Одеса). Автор числен. статей про твор. доробок Ч. Дік­кенса, Ґ. Флобера, Ф. Достоєвського та ін. письмен­ників (див. зб. «The Summing up» // «Під­водячи під­сумки», 1938). Окремі твори М. пере­клали М. Рудницький, М. Пінчевський, О. Жом­нір, А. Муляр, О. Мокровольський, В. Легко­ступ, О. Матвієнко, В. Марченко, В. Хо­­мʼяк, М. Шудря, М. Жук, В. Романець, Є. Левченко, О. Гордінчук, Є. Даскал.

Завантажити статтю