АНДРЕ́НКО Леонід Леонідович (01(14). 04. 1903, м. Золочів Харківського пов. Харківської губ., нині с-ще Богодухівського р-ну Харківської обл. — 25. 10. 1967, м. Нью-Йорк, США) — астроном. Закінчив Харківський ІНО (1926). Працював 1926–31 науковим спів­робітником астрономічного від­діле­н­ня Природничо-наукового ін­ституту в Ленін­граді (нині Санкт-Петербург). 1926 обраний дійсним членом Французького астрономічного товариства, а 1927 нагороджений памʼятними золотою та срібною медалями цього товариства. У лютому 1931 заарештований радянськими органами без­пеки, за сфабрикованою справою засуджений на 3 р. засла­н­ня до м. Іркутськ (РФ), де продовжив астрономічні дослідже­н­ня в гід­ро­метеорологічному ін­ституті. У листопаді 1931 до­строково звільнений (посмертно реабілітований 1989). У 1932–35 мешкав у Харкові, однак через статус ре­пресованого не міг зна­йти по­стійної роботи за фахом — читав лекції на радіо, кілька місяців 1935 працював молодшим науковим спів­робітником—обчислювачем Астрономічної обсерваторії. Починаючи від 1920-х рр., його всіляко під­тримували письмен­ник, учений, діяч революційно-народницького руху М. Морозов і вчений-теоретик К. Ціолковський. 1936–42 — директор Другої астрономічної обсерваторії в Одесі. У роки ре­пресій 1936–37 уникнув другого арешту, однак за­знав цькува­н­ня колег. 1941 Комісія при АН СРСР за головува­н­ня С. Вавилова ви­знала його діяльність антинауковою. 1942–45 очолював низку приватних астрономічних станцій на території Польщі та Німеч­чини. Після 2-ї світової війни залишився в Німеч­чині, де працював на приватних астрономічних станціях в Юберлінґені та Зіґмарінґені. Від 1951 — у США, де був спів­робітником приватної астрономічної обсерваторії при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Основні напрями наукової роботи — у царині спо­стережної та планетної астрономії, метеорологічних досліджень, популяризації астрономічної науки в широкому ро­зумін­ні. Його цікавив широкий спектр про­блем природо­знавства — від теоретичного об­ґрунтува­н­ня виникне­н­ня життя у Всесвіті до виріше­н­ня низки космогонічних задач, навіть формува­н­ня теоретичних під­валин здійсне­н­ня космічних подорожей. Як пошуковець-винахідник, за­стосовуючи власні роз­робки, він намагався проводити удосконале­н­ня оптичних астрономічних приладів, конструювати нові оптичні системи. Автор збірки поезій «Сказки о далеких мирах» (Нью-Йорк, 1956).