КА́РПОВ Василь Парфенті­йович (1833, за ін. даними — 1834 — 14. 04. 1906, Харків) — мистецький критик, живописець. Пред­ставник однієї з найві­доміших купец. родин у Харкові; від 1865 володів худож. салоном, де продавав люстри, світильники, меблі, вітражі, шпалери тощо. Порушував пита­н­ня про необхідність благоустрою міста. Викладав кресле­н­ня та малюва­н­ня у кількох г-зіях; влаштовував вечори, на яких читав лекції. Від 1880-х рр. під псевд. Дон Базилио для г. «Харьковские губернские вѣдомости» писав стат­ті про культурне життя міста, особливу увагу приділяючи ви­ставкам художників. Від­значав, що у сучас. мистецтві не роз­робляють багато істор. та реліг. сюжетів; виділяв самобутню творчу спрямованість вітчизн. школи. 1887 на публіч. лекції «Зав­да­н­ня сучасного мистецтва» «засудив» реалізм у заперечен­ні високих духов. помислів людини; під­креслив, що сучас. мистецтву бракує ідеалів, поезії, глибини думки, висоти твор. фантазії, які дарують йому без­смертя. Послідовно пропагував реалізм пере­движників, написав схвал. рец. на їхню другу ви­ставку. Згодом став кор. г. «Южный край», де опублікував ст. «ХХІІ пере­движная вы­ставка картин» (1894, 3 сентября), «Харьковская вы­ставка Товарищества южнорус­ских художников в Одес­се» (1894, 19 декабря), «ХХІІІ пере­движная вы­ставка картин» (1895, 5 сентября) та цикл новел «Воспоминания старожила», що ви­дані окремою кн. «Воспоминания» (1933), пере­ви­дані під на­звою «Харьковская старина. Из воспоминаний старожила» (2007; обидві — Харків). Серед живопис. робіт К. — «Повернувшись із походу» (1905).