КАСІ́МОВСЬКИЙ ВІК І Я́РУС (за на­звою м. Касімов Рязан. обл., РФ) — ран­ній вік пізньої епохи камʼяновугільного періоду та від­клади, що утворилися в той час. Касімов. ярус (К. я.) — нижній ярус верх. від­ділу пенсильван. під­системи камʼяновугіл. системи Між­нар. стратигр. шкали. Встановлений 1926 О. Івановим у роз­різах Під­московʼя як тегуліфер. горизонт, 1947 на­званий Б. Даньшиним касімовським, 1949 пере­ведений у ранг «ярусу». Нині від­слоне­н­ня, прийняте стратотипом ярусу, не існує, тому неостратотипом ви­значено роз­різ карʼєру Афанасієво на околиці м. Воскресенськ Моск. обл. К. я. уміщує геол. формува­н­ня, що лежать на гірських породах моск. ярусу серед. від­ділу та пере­криваються гжел. ярусом верх. від­ділу камʼяновугіл. системи. За результатами новіт. дослідж. між­нар. робочих груп, створених у рамках Між­нар. комісії зі страти­графії Між­нар. спілки геол. наук, в якості біо­маркера нижньої границі К. я. за­пропоновано вид конодонтів Idiognathodus sagittalis Kozitskaya, а для покрівлі, тобто нижньої границі гжел. ярусу, — Idiognathodus simulator Ellison. В Україні касімов. від­клади поширені у Донбасі та Дні­пров.-Донец. западині, від­носяться до торец. регіо­ярусу в складі картанас. і світланів. горизонтів. Вони пред­ставлені верх. частиною ісаєвської та нижньою частиною авіловської світ, які складені сірими аргілітами, алевролітами, пісковиками з проверстками вапняків і невеликими проверстками вугі­л­ля неробочої потужності. Товщина цих від­кладів до 700 м. У вапняках К. я. виявлені від­повід­ні комплекси форамініфер, брахіопод, пелеципод, конодонтів. Початок касімов. віку від­значений вимира­н­ням домінант середньокамʼяновугіл. боліт плауноподібних роду Lepidodendron Sternberg і багатьох середньокамʼяновугіл. птеридо­спермів, які заселяли примор. низовину. Гірські породи К. я. у місцевостях, де вони знаходяться близько до поверх­ні, пред­ставляють інтерес лише як буд. матеріал місц. значе­н­ня. Див. також Камʼяновугільний період і камʼяновугільна система та Палеозойська ера і група.