КАЛЯ́Н­НИК Іван Іванович (справж. — Калян­ников; 07(20). 03. 1911, с. Дятьково Орлов. губ., нині місто Брян. обл., РФ — 15. 07. 1937, Київ) — поет. Член СПУ (1934). Закін. робітн. факультет (1930) і Технікум сходо­знавства та сх. мов (1933) у Харкові. Працював на Харків. паровозобуд. заводі, брав участь у роботі завод. літ. студії під керівництвом Г. Епіка, друкував від 1929 вірші у багатотиражці «Харківський паровозник», рукопис. ж. «Новий цех». Спершу писав рос. (у г. «Брянский рабочий», ж. «Огонек», «Красная новь»), від 1930, за порадою П. Тичини, — українською мовою. Член Пролеткульту. Осн. зміст творів К. — думи й пере­жива­н­ня молодого робітника, актив. учасника соц.-екон. пере­творень. 4 листопада 1936 заарешт., за звинуваче­н­ням в участі в укр. контр­рев. нац.-фашист. терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1958.