КАТЕРИ́НИНСЬКА ЦЕ́РКВА, собор святої великомучениці Катерини — памʼятка архітектури національного значе­н­ня, кафедральний собор Чернігівської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Роз­таш. в істор. середмісті Чернігова побл. давнього дитинця, у пер­спективі Алеї Земляків і автомагістралі Київ–Чернігів. Є однією з гол. архіт. домінант міста та яскравим зразком камʼяної архітектури Лів­обереж. України 17–18 ст. Споруджена на місці давнього храму періоду Київ. Русі у стилі укр. бароко Семеном і Яковом Лизогубами на честь героїзму козаків Черніг. полку, проявленого 1696 під час штурму турец. фортеці Азов під командува­н­ням їхнього діда черніг. полковника, наказ. геть­мана Якова Кіндратовича (будівництво роз­почато 1705, освячена 1715 архі­єпис­копом Чернігівський Антонієм Стаховським). Церква хрещата, девʼятидільна, пʼятибан­на. Композиція центрична, побудована пірамідально. Основу К. ц. становить центр. найвища частина — четверик, до якого прилягають восьми­гран­ні в плані обʼєми, що утворюють простор. хрест. Таким чином, вона нагадує деревʼяну укр. церкву, де в одне пластичне ціле по­єд­нано 5 восьмериків, які завершуються банями. Має ошатний, стрункий і урочистий ви­гляд. Їй характерна всефасадність. Існують пн., сх. і пд. вхідні портали. Високі вікна обрамлені наличниками із пів­колонок і трикут. фронтончиків. Ліпний орнамент від­сутній. Споруду зведено з червоної цегли на вапняному роз­чині, фасади отиньковані та побілені. Внутр. інтерʼєр К. ц. роз­криває вертикальність композиції та пʼятиглавість споруди за допомогою пере­крит­тів із заломами, великих арок, від­сутності хорів і горизонтал. структур. Храм не за­знавав знач. змін. Двічі був зруйнований під час пожеж — 1837 і 1941. У 1837 до К. ц. із Зх. прибудовано теплу Покров. церкву, 1908 — дзвіницю (обидві ро­зі­брано під час ре­ставрації 1951). Спочатку всередині було установлено різьблений три­ярус. іконостас із гербом Лизогубів, у 2-й пол. 19 ст. його замінено на новий одно­ярусний (викори­стано цар. ворота від старого іконостаса; не збережено). Роз­писів у К. ц., очевидно, не існувало (ві­домостей про стінопис не виявлено). 1933 у церкві від­булося остан­нє богослужі­н­ня, після чого її було закрито. До 1941 у приміщен­ні К. ц. зберігали документи обл. архіву. Від 1962 — у складі Нац. архіт.-істор. заповід­ника «Чернігів Стародавній». 1979–2006 у ній діяв Народного декоративного мистецтва Чернігівщини Музей. У рад. період ре­ставрац. роботи проводили 1947–55 і 1975–80. У 2003–05 від­новлено мурува­н­ня на фасадах, пере­крито дах і позолочено заверше­н­ня бань. 2008 у К. ц. від­новлено богослужі­н­ня. Оскільки храм було пере­дано УПЦ КП, то пред­ставники УПЦ МП на деякий час установили під його стінами намет — «похід. храм».