Коцка Андрій Андрійович
КО́ЦКА Андрій Андрійович (23. 05. 1911, Ужгород — 03. 11. 1987, там само) — живописець, графік. Народний художник УРСР (1982). Член Спілки художників України (1946). В Ужгороді закінчив учительську семінарію (1931), навчався у Публічній школі малювання (1931; викладач Й. Бокшай, А. Ерделі), Римській академії мистецтв (1940–42; викладач Ф. Феррацці) та Академії св. Луки. Учителював 1931–44 у початкових школах Підкарпатської Русі. Від 1946 — засновник і директор Будинку народної творчості Закарпатської України; 1948–50 — викладач Ужгородського училища прикладного мистецтва. Учасник міських, обласних, всеукраїнських, зарубіжних художніх виставок від 1933. Персональні — в Ужгороді (1933, 1935, 1981), Києві (1981), Москві (1983), Требішуві (1984), Пряшеві (1985; обидва — Словаччина), Будапешті (1986). Створював ліричні натюрморти, багатофігурні жанрові і монументально-декоративні композиції з життя верховинців, особливу увагу приділяючи жіночій та дитячій тематиці. К. продовжив класичну традицію європейського постімпресіонізму кінця 19 століття, що сформувався під впливом ідеалістичних гасел неокантіанства про «подвійну» реальність. У концепції К. пріоритетність чистоти Всесвіту, Людини, Космосу розвинулася під впливом першоджерел язичництва як різновиду платонізму. Центральні герої творчості К. — верховинці, потрактовані як неотип первісних людей. Еволюціонував до узагальненого розуміння образу та декоративного колірного викладу. Роль ідеальної героїні виконує звичайна жінка-трудівниця. Постімпресіоністський синтетизм К. побудовано на амбівалентності архаїчної уяви художника про універсальну модель світу. Ідеальне буття розглядав одночасно і як частину підпорядкованої та ідеалізованої спільноти, і як ізоморфний Космос загалом. Пошук ідеальної форми мистецтва у творчості К. призвів до синтезу канонічних стандартів європейської культури з природною силою українського народного мистецтва. 1988 в Ужгороді створено Коцки А. Меморіальний будинок-музей. Окремі полотна зберігаються у музеях України, Словаччини, Чехії, Італії, Угорщини, а також Державній Третьяковській галереї (Москва).
О. Г. Мʼясищева
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Зима в селі Тихе» (1930-і рр.), «Зима. Неділя в селі Тихе» (1933), «Верховинці» (1935), «У селі», «Ярмарок» (обидва — 1939), «Натюрморт з омаром» (1940), «Т. Яблонська» (1948), «Словацька дівчина», «Старий колгоспник» (обидва — 1951), «Дівчина з Колочави» (1952), «Верховина» (1956), «Дівчина з мотикою» (1960-і рр.), «Гуцульська осінь», «Мати» (обидва — 1960), «Наречена» (1960; 1968), «Подруги» (1960; 1970), «Смарагдова весна» (1966), «Весна», «Гуцулки з села Богдан» (обидва — 1967), «Гуцульська наречена» (1970), «Зима» (1973), «Веснянка» (1976), «Тюльпани у саду» (поч. 1980-х рр.).


