Ерделі Адальберт Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЕРДЕ́ЛІ Адальберт Михайлович (25. 05. 1891, с. Зага­т­тя, нині Іршав. р-ну Закарп. обл. — 19. 09. 1955, Ужгород) — живописець, педагог і культурний діяч. Член СХУ (1946). Закін. Будапешт. АМ (1915; викл. А. Ґрюнвальд, І. Ревес). Від 1916 — викладач малюва­н­ня у Мукачів. гімназії, Ужгород. учител. семінарії (1917–22) та училищі приклад. мистецтва (1945–55). Із художником Й. Бокшаєм у 1920-х рр. організовував ви­ставки закарп. і сх.-словʼян. художників у Береговому та Кошицях. 1922–26 жив у Німеч­чині (Мюнхен), Франції. Актив. учасник мист. життя Праги. Творчу діяльність роз­почав під керівництвом угор. художників Т. Земплені та К. Ференці. 1927 із Й. Бокшаєм організував приватну Ужгород. публічну школу малюва­н­ня. 1931 — спів­засн. Товариства діячів образотвор. мистецтва на Під­карп. Русі. Один з ініціаторів від­кри­т­тя, викл. і 1-й дир. (1946–55) Ужгород. худож. училища. Перший голова Закарп. організації СХУ (1946–55). Учасник мистецьких ви­ставок від 1913. Персон. — у Мюнхені (1923), Празі (1929), Ужгороді (1955), Львові (1958, посмертна). Належить до фундаторів закарп. школи живопису. Е. — блискучий майстер пейзаж. та порт­рет. живопису, натюрмортів, сюжет. композицій, сатир. графіки. На творчості Е. по­значився вплив ім­пресіонізму, особливо творів П. Сезан­на. Завдяки глибокому естет. сприйня­т­тю світу, тонкому від­чу­т­тю декор. виразності кольору творчість художника стала на­дба­н­ням укр. і заг.-європ. живопису. Від кін. 1930-х рр. гол. тема творчості Е. — Закарпа­т­тя. У порт­ретах утверджував душевну красу закарп. українців, їхню яскраву нац. своєрідність. В остан­ні роки життя творчість Е. в СРСР під­давали без­під­став. критиці, звинувачували в без­ідейності та формалізмі. Полотна зберігаються у НХМ, Закарп. ХМ. Серед учнів — П. Балла, А. Борецький, В. Габда, Г. Глюк, А. Каш­шай, Е. Контратович, Е.-А. Коцка, В. Микита, З. Шолтес. Автор низки статей у періодиці й неопублікованих автобіогр. роману й щоден­ника. Іменем Е. в Ужгороді на­звано коледж мистецтв та вулицю.

Тв.: «Сні­данок» (1915), «Склянка з водою» (1921), «Ужок» (1933), «Натюрморт з яблуками» (1939), «Село» (1940), «Гірський краєвид», «Будинок культури та друку» (обидва — 1942), «Міст у Дьорбе» (1943), «Мукачівський замок» (1947), «Хата в Ставному», «Скиртува­н­ня» (обидва — 1951), «Річка Уж по­близу Невицького» (1955); порт­рети — «Старий» (1924), «Батько» (1926), «Художниця Магда М.» (1928), «А. Остерлінд» (1930), «А. С.» (1931), «Бідні діти» (1937), «Верховинки» (1940), «Старий конюх» (1942), «Груповий порт­рет ужгородських художників» (1947), «Комсомолка» (1949), «Автопорт­рет» (1950), «Артистка Закарпатського народного хору К. Балог» (1951), «Заручені (Молоді колгоспники)», «Композитор В. Задор» (обидва — 1953), «Колгоспниці з Турянської долини» (1954).

Літ.: Персональна ви­ставка творів художника А. М. Ерделі: Каталог. Уж., 1955; Ви­ставка творів А. М. Ерделі: Каталог. Л., 1958; Островский Г. Адальберт Михайлович Эрдели. Москва, 1966; Адальберт Ерделі: Альбом. К., 1972; Адальберт Ерделі: До 100-річчя з дня народж. Уж., 1992; L. Bállá. Erdélyi Béla és kortársai: Kárpátalja képzőművészéinek három nemzedéke = Адальберт Ерделі і його соратники: Три поколі­н­ня художників на Закарпат­ті. Ungvár; Budapest, 1994; Фединишинець В. Неві­домий Ерделі: Мистецтво­знавчі стат­ті та есеї. Уж., 2000; Карпій В. Роз­бійний напад на великого Ерделі // ОМ. 2004. № 4; Адальберт Ерделі (1891–1955) // Там само. 2006. № 3; Адальберт Ерделі. Твори з приватних збірок: Каталог. К., 2006; Небесник І. Адальберт Ерделі. Л., 2007; Ковач А. Адальберт Ерделі. Уж., 2007.

О. В. Юрченко-Микита

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю