КИБАЛЮ́К Неофіт Якович (псевд. — І. Івницький; 24. 01. 1894, с. Івниця Житомир. пов. Волин. губ., нині Андрушів. р-ну Житомир. обл. — 09. 07. 1948, м. Авґсбурґ, Німеч­чина) — громадсько-релігійний діяч, письмен­ник, публіцист. Поручник Армії УНР. Працював ін­спектором Військ.-юнац. школи. У «Літературно-науковому віснику» вмістив публікації «Фрагмент» (1928), «Срібна панна» (1929). На еміграції в Німеч­чині від 1939. Проф. богослов. н. (1945). В Авґсбурзі — голова Укр. нац.-держ. союзу, Спілки укр. письмен­ників і на­гляд. ради видавництва «Наше життя». Ред. г. «Наше життя» (1945–46), де опублікував політ. та нац.-патріот. матеріали («Шукаймо простору», «Стаж­да­н­ня і героїзм», «З минулого», «Роз­кладова течія»). Друкувався в ін. укр. часописах Німеч­чини, зокрема у г. «Українські вісті» (1948, ч. 19) вміщено ст. «Дві дати», де К. простежив історію створе­н­ня УАПЦ, виклав ідею пошире­н­ня християн. чеснот і можливості обʼ­єд­на­н­ня Церкви на укр. землях. Спів­працював із г. «Богословський вісник» (1948). Автор повістей «Щербатий келих», «Над Іквою».