Інфрачервоне випромінювання — Енциклопедія Сучасної України

Інфрачервоне випромінювання

ІНФРАЧЕРВО́НЕ ВИПРОМІ́НЮВАННЯ – різновид електромагнітного випромінювання. Сюди зараховують електромагнітні хвилі в діапазоні між довгохвильовою ділянкою червоного видимого світла (0,74 мкм) і короткохвильовим радіовипромінюванням. Розрізняють І. в. ближ. (0,74–2,5 мкм), серед. (2,5–50 мкм) та дальньої (50–2000 мкм) обл. Природна сонячна радіація майже на 50 % складається з І. в. У земній атмосфері його найінтенсивніше поглинають молекули води, вуглекислого газу та озону; земної поверхні досягає лише в ясний, безхмарний день. Екол. значення І. в. зумовлене переважно його тепловим ефектом, що виявляється у погіршенні терміч. режиму земної поверхні й умов життя. І. в. постійно діє на організми. Тіла живих істот випромінюють і поглинають інфрачервоне проміння; переважання процесів поглинання над процесами випромінювання може призвести до перегрівання організму й теплового удару.

О. М. Міхєєв, Ю. В. Шиліна

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
О. М. Міхєєв, Ю. В. Шиліна . Інфрачервоне випромінювання // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12491 (дата звернення: 21.06.2021)