Іонафан

ІОНАФА́Н (Кополович Іван Михайлович; 18. 06. 1912, с. Олешник, нині Виноградів. р-ну Закарп. обл. — 21. 05. 1990, м. Мукачеве Закарп. обл.) — церковний діяч. Доктор богослов’я (1961). Закін. Ужгород. гімназію (1927), Богослов. семінарію у м-ку Сремські Карловці (нині Сербія; 1932). 21 листопада 1933 рукопоклад. у сан диякона, 7 січня 1935 — протодиякона, 19 травня 1936 — священика. Від 1932 — писар, від 1935 — архіваріус, від 1937 — референт, 1939–41 — секр. єпарх. упр. Мукачів.-Пряшів. єпархії Серб. Православ. Церкви (усунутий з посади угор. владою). 1941–44 — учитель Закону Божого в Хуст. гімназії (нині Закарп. обл.). У грудні 1944 у складі делегації їздив до Москви з питання підпорядкування Мукачів.-Пряшів. єпархії РПЦ. Член президії і 1-й заступник голови Хуст. міського нар. комітету, чл. Нар. ради Закарп. України (1944), голова надзвичай. комісії з обліку шкоди, розслідування та встановлення злочинів, заподіяних нім.-угор. загарбниками під час окупації Закарпаття (1945). Від 1944 — секр. Мукачів.-Ужгород. православ. єпархії; від 1949 — адміністратор рос. та угор. православ. парафій, представник Патріаршого престолу в Угорщині; від 1954 — настоятель кафедр. собору Мукачевого й секр. єпарх. упр.; від 1955 — пом. єпископа у Пряшеві, нагородж. митрою. 1964–65 — проф. Моск. духов. академії, співроб. іноз. відділу Моск. патріархату. 1965 прийняв чернечий постриг. 1966 патріархом Московським і всієї Русі Алексієм І (Сіманським) хіротонізов. на єпископа Тегельського, вікарія Середньоєвроп. екзархату. У червні того ж року тимчасово керував Берлін., у липні — Віден. єпархіями; від 1967 — архієпископ Нью-Йоркський і Алеутський, патріарший екзарх Пн. і Пд. Америки, від 1970 — архієпископ Тамбовський і Мічурінський, від 1972 — Молдавський і Кишинівський. Від 1987 — на спокої.

Завантажити статтю