Іриней

ІРИНЕ́Й (Орда Харисим Михайлович; 22. 08(03. 09). 1837, с. Самовиці Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині зняте з обліку — 10(23). 04. 1904, м. Орел, Росія) — церковний діяч РПЦ. Закін. Полтав. духовну семінарію та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1861). Від­тоді був на­ставником Катеринослав. (нині Дні­пропетровськ), від 1864 — Київ. духов. семінарій. 1877 рукопоклад. у сан священика, від 1878 служив при церкві св. Миколи Доброго у Києві. Від 1880 — благочин­ний Києво-Поділ. церков. 1883 прийняв чернечий постриг, при­знач. ректором Київ. духов. семінарії у сані архімандрита. 1888 хіротонізов. на єпис­копа Уманського, вікарія Київ. митрополії. Від 1890 — єпис­коп Чигиринський, вікарій Київ. єпархії, від 1892 — єпис­коп Могильовський і Мстиславський, від 1893 — Тульський і Бельовський, від 1896 — Подільський та Брацлавський, від 1900 — Єкатеринбурзький та Ірбітський, від 1902 — Орловський і Севський. Був ред. ж. «Руководство для сѣльскіхъ пастырей» (1883–88), керував від­ділом іноз. бібліо­графії в «Трудах Киевской Духовной Академіи». Автор догмат. праці «За вѣру і противъ невѣрія…» (К., 1879), низки реліг. по­вчань і порадників, пере­кладів з нім., англ. та грец. мов.

Завантажити статтю