КО́ЧНЄВ Олександр Па­влович (19. 10. 1949, Львів) — актор, режисер, артист роз­мовного жанру, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1994). Ґран-Прі між­народного конкурсу української поезії «Срібна земля» (Ужгород, 1993), лауреат 1-го Республіканського фестивалю кращих ви­став за творами Лесі Українки (Луцьк, 1991). На­вчався у Львівському університеті (1966–69), закінчив Київський ін­ститут театрального мистецтва (1976). Працював у Харківському драматичному театрі імені Т. Шевченка (1976–77), Львівському українському драматичному театрі імені М. Заньковецької (1977–79; водночас викладав у студії), Театрі естради (1980–82), Театрі російської драми імені Лесі Українки (1982–84), Театрі поезії (1984–89), театрах-студіях «Коло» (1989–93, також засновник), «Театральний клуб» (1993–94), «Будьмо!» (1994–95), Державній театральній школі-студії (1995–2000 — художній керівник; усі — Київ). Водночас від 1984 викладає у Київському університеті театру, кіно і телебаче­н­ня: від 2008 — професор кафедри режисури телебаче­н­ня. На телебачен­ні ви­ступав із моно­про­грамами за творами І. Котляревського, В. Сосюри, Ю. Яновського, Є. Плужника, В. Стуса, М. Стельмаха, І. Драча, В. Коротича, Д. Павличка, Б. Олійника, В. Шек­спіра та ін.; був ведучим про­грам «Сторінки творчості», «Ви­ставка до 40-річчя Пере­моги», «Літературні вечори» тощо; телефільм «За ким сумує дзвін?», «Симфонія Закарпа­т­тя», «Хто ми?» (усі — «УТ-1»). Як читець записав на фірмі «Мелодія» оперу-ораторію «Київські фрески» І. Карабиця (1987, для читця, солістів, хору та оркестру).