І́СТРІНА Євгенія Самсонівна (22. 02(06. 03). 1883, Одеса — 04. 04. 1957, Ленін­град, нині С.-Петербург) — мово­знавець. Дружина В. Істріна. Член-кореспондент АН СРСР (1943). Ленін. премія (1970, посмертно). Закін. Одес. жін. гімназію (1900). Навч. на Вищих жін. курсах в Одесі (1903–07), закін. Вищі жін. курси у С.-Петербурзі (1909). Учителювала. 1916 склала магістер. іспити при Петрогр. університеті (нині С.-Петербург). Від 1919 — у Ленінгр. пед. ін­ституті: від 1935 — проф.; 1942–44 — проф. Казах. університету (Алма-Ата, нині Алмати); 1944–47 — проф. Моск. університету. Водночас 1941–44 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту мови і мисле­н­ня АН СРСР; від 1944 — за­ступник директора, 1946–50 — зав. сектору Ін­ституту російської мови АН СРСР (Москва). Наукові дослідже­н­ня: історія російської мови, сучасна рос. мова та методика її викла­да­н­ня, літ. норма і культура мови, лексико­графія. Авторка «Руководства по истории рус­ского языка с хрестоматией, снимками с древних рукописей и двумя картами в красках» (Петро­град, 1915; 1917; 1923). Спів­авторка посібника «Учебная книга по рус­скому языку» (Москва; Ленин­град, 1932), під­ручника «Методика рус­ского языка в средней школе» (Москва, 1934). Брала участь в укла­дан­ні «Словаря современ­ного рус­ского литературного языка» (т. 1–17, Москва; Ленин­град, 1950–65). Член ред. колегії академ. ви­да­н­ня «Грам­матика рус­ского языка» (т. 1–2, Москва, 1953–54; 1960).