Ільченко Віктор Леонідович — Енциклопедія Сучасної України

Ільченко Віктор Леонідович

І́ЛЬЧЕНКО Віктор Леонідович (02. 01. 1937, м. Борисоглєбськ Воронез. обл., РФ – 21. 01. 1992, Москва) – артист розмовного жанру, актор. Засл. арт. РРФСР (1990). Лауреат 4-го Всесоюз. конкурсу арт. естради (Москва, 1970). Закін. Одес. ін-т інж. мор. флоту (1956). У студент. роки спільно з М. Жванецьким заснував та керував студент. театром «Парнас–2» (згодом приєднався Р. Карцев). Від 1963 працював у Ленінгр. театрі мініатюр (нині С.-Петербург). Співзасн. Одес. театру мініатюр (1969), в якому виступав у програмах «Як пройти на Дерибасівську», «Зустрілися й розбіглися», «Щиро ваш». Від 1970 – у Моск. театрі мініатюр, де виступав у програмах «Коли ми відпочивали», «Чехонте в Ермітажі» та ін. Від 1988 працював у засн. М. Жванецьким Моск. театрі мініатюр. Знявся у фільмах: «Довгі проводи» (1971, реж. К. Муратова, роль Павла Костянтиновича), «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, реж. Т. Лисиціан), «Дюма на Кавказі» (1979, реж. Х. Хажкасимов, роль Брева).

Л. І. Саєнко


Покликання на статтю