Іванцов Іван Овсійович

ІВАНЦО́В Іван Овсі­йович (29. 08(11. 09). 1904, с. Великий Браталів, нині Любар. р-ну Житомир. обл. — 30. 10. 1941, Київ) — історик, археолог. Прадід О. Никифорук. 1933 закін. Київ. університет, де продовжив навч. в аспірантурі під керівництвом О. Оглоблина. 1935 через донос про «роз­куркулених» батьків і «сумнівні» на­строї виключений із партії та від­рах. з аспірантури (на­ступ. року поновився). Працював у Київ. пед. ін­ституті (1935–38); від 1938 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту археології АН УРСР (Київ). Брав активну участь у роботі Київ. археол. екс­педиції, зокрема на тер. Михайлів. Золотоверхого монастиря 1938 роз­копав «майстерню художника» 12 ст. Автор ст. «Шевченко і археологія» для академ. вид. «Памʼяті Т. Г. Шевченка: Зб. ст. до 125-ліття з дня народж.» (1939), ви­даних посмертно моно­графій «Пов­ста­н­ня українського народу проти шляхетської Польщі 1635–1638 рр.» (2002), «Стародавній Київ» (2003; усі — Київ). Після нападу Німеч­чини на СРСР мобілізов. до Червоної армії. Разом із частиною опинився в оточен­ні й повернувся до Києва, намагався врятувати архів та екс­понати Ін­ституту археології АН УРСР. Заарешт. ґестапо, де й загинув.

Завантажити статтю