ІВАНО́В Дмитро Йосипович (22. 10. 1946, с. Тарасівка Новгородківського р-ну Кірово­градської обл. — 03. 05. 2026, Чернігів) — поет. Член НСПУ (1978). Національна премія України ім. Т. Шевченка (2010). Обласна літературна премія ім. О. Десняка (1979), всеукраїнська ім. І. Нечуя-Левицького (1997), ім. М. Коцюбинського (2008), між­народна ім. Г. Сковороди (2001), ім. В. Вин­ниченка (2009). Закінчив Київський університет (1980). Працював у кірово­градській ра­йон­ній газеті «Зоря комунізму» (1968–1972), начальником Чернігівського науково-методичного центру народної творчості (1978–1983), головою Чернігівського літературного обʼ­єд­на­н­ня (1983–1994); від 1991 — головний редактор чернігівської обласної газети «Гарт». Голова Чернігівської організації НСПУ (2011–13). Більшість його поезій — сюжетні, драматичні, створені на основі неординарних жит­тєвих епізодів. І. — майстер психологічного порт­рета; буден­ні побутові історії, зображені ним, стають ознаками часу і висвітлюють людину з її найхарактернішими рисами. Найчастіше звертався до жанру балади, роз­глядаючи болючі теми села. Окремі його твори пере­кладено російською, білоруською, башкирською, казахською, киргизькою, литовською, молдовською, болгарською мовами.