ІВАНО́В Іван Іванович (15(27). 08. 1894, Харків — 02. 07. 1969, там само) — графік, художник монументально-декоративного мистецтва. Член Асоц. художників Червоної України та Обʼ­єдн. сучас. митців України (1928), СХУ (1938). Закін. Харків. художнє училище (бл. 1918). Працював у колі митців кубофутурист. групи «Союз семи», екс­понент її 1-ї ви­ставки. Учасник респ. і зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1916. Персон. — у Києві (1941), Харкові (2011 — посмертна). Стилістично еволюціонував від символіко-містич. сюжетів до іронії та ґротеску екс­пресіоніст. плану. Автор великоформат. акварелей героїко-романт. і побут. характеру. За­ймався також пром. графікою. Пере­бував 1920–22 у Владикавказі (нині Пн. Осетія, РФ), де створював плакати для КавРОСТА («Залікувавши рани червоноармійця, ми наносимо рани контр­революції», 1920), ілюстрував ж. «Горская мысль». Виконав роз­писи військ. клубу «Художник» Укр­РОСТА (кін. 1920-х — поч. 30-х рр.). Викладав у студіях і робітн. клубах Харкова (1922–24), працював у «Агентізо» (від 1925), г. «Комуніст» і «Комсомолець України» (від 1928), товаристві «Облхудожник» (1933–41). Окремі роботи зберігаються у Харків. ХМ.