ЗАЛЕ́СЬКИЙ Осип Степанович (16. 04. 1892, с. Тростянець Малий, нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 13. 03. 1984, м. Буф­фало, шт. Нью-Йорк, США) — композитор, музико­знавець, культурно-громадський діяч, педагог. Брат Т. Залеського, чоловік Г. Лагодинської-Залеської. Дійсний член НТШ. Навч. на філос. факультеті Львів. університету (каф. музикології, 1913–14; викл. А. Хибінський), закін. Віден. університет (1916; кл. Г. Адлера, Р. Вал­лашека). 1914–16 заснував і очолив муз. видавництво «Ліра» (Ві­день). 1917–18 служив поручником в полку УСС, 1918–19 — четарем в УГА. Від літа 1919 пере­бував у таборі для інтернов. вояків у Нім. Яблон­ному (нині Чехія). Від осені 1920 викладав в укр. гімназії у Чорткові (нині Терноп. обл.). 1921–38 — проф. музики, водночас 1921–33 — директор філії Вищого муз. ін­ституту ім. М. Лисенка у Станіславі (нині Івано-Франківськ). 1938–39 жив у Бучачі (нині Терноп. обл.). 1941–44 — диригент хору «Боян» у Ярославі (Польща). На­прикінці 1944 ви­їхав до Німеч­чини. Від 1951 — у США: дир. і проф. від­ділу Укр. муз. ін­ституту в Буф­фало (1952–72). За­ймався ви­да­н­ням муз. творів і літ-ри. 1966 у Буф­фало ви­йшла кн. З. «Три пісні до слів Івана Франка для одного голосу з фортепіано».