Кримськотатарська архітектура

КРИМСЬКОТАТА́РСЬКА АРХІТЕКТУ́РА Одне з важливих місць у заг. культур. спадщині кримських та­тар належить середовищу їхньої жит­тєдіяльності, яке формують архіт. обʼєкти. Своєрідністю Кри­му є винятк. природ. колорит, який створюють лісисті гори, що прилягають до узбереж­жя, химерні скелі, котрі вклинюються в Чорне море, степ. простори. Палаци, мечеті, мавзолеї, медресе, фортеці, лазні, громад. будівлі, збудовані в Кри­му декілька століть тому, без­цін­ні своєю красою, істор. значе­н­ням і символіч. виразністю.

Узагальне­н­ня числен. матеріалів щодо давніх памʼяток зод-чества в Криму до­зволило ви­явити усталені споконвіку харак­терні при­йоми в містобудуван­ні та арх-рі, які у проектуван­ні за-стосовують сучасні кримськотатар. архітектори. Формува­н­ня К. а. від­бувалося під впливом традицій народів Крим. п-ова, серед­земномор. і турец. арх-р. Кримськотатар. стиль — строгий, витриманий, з характер. орнаментом, без надлишку деталей і дорогих оздоблюв. матеріалів.

Донині ви­значні зразки К. а. збереглися у містах Старий Крим (до створе­н­ня Крим. ханства мав назви Солхат, Ескі-Керим) Кіров. р-ну, Бахчисарай, Євпаторія (до 1784 — Гезлев), Феодосія (1266–1787 — Кафа), Сімферополь (до 1784 — Ак-Мечеть), Алушта, Ялта та ін. У м. Солхат, яке було засн. в античну епоху в пере­д­степ. зоні, на Сх. Агармиша, на «Великому шовк. шляху» з Європи в Азію, в давнину від природ. водо­збір. галерей були прокладені керам. водогін­ні труби. Його жителі, використовуючи значну водоносність Агар­миша, забезпечили за допомогою зелених насаджень та фонтанів, басейнів, колодязів, озерець необхід. комфорт навколо архіт. обʼєктів. Серед найви­знач­ніших споруд м. Старий Крим — палац хана Батия (1253), мечеть Бей-Барса (1287–88), мечеть хана Узбека (1314) з медресе (1332–33), хан (караван-сарай, або гостин. двір; 14 ст.). Окрім роз­винутої торгівлі, актив. забу­дові міста сприяло те, що в ньому знаходилася столиця (1427 пере­несена у м. Чуфут-Кале, нині його залишки — за 3 км від Бахчисарая). Другим містом за рів­нем роз­витку торгівлі з від­повід. арх-рою у перед­гір. частині був Карасубазар (від 1944 — Білогірськ), який належав роду беїв Ширинських. У ньому спорудже­но 2 караван-сараї: великий (15 ст.) і малий (17 ст.) таш-ха­ни.

Завдяки торгівлі європ. країн зі Сходом на­прикінці 17 ст. він став найбільшим за кількістю насел. та від­повід­но житл. і громад. будівель містом Крим. п-ова. Найпотужніше порт. місто у 16 ст. — Кафа, в якому крим. татари зве­ли 70 мечетей. Найкраще збереглася мечеть Муфтій-Джамі (1623), створ. в осман. архіт. тра­диціях. Виразну кримськотатар. забудову з кривими середньовіч. вуличками та ландшафтну арх-ру має Бахчисарай, через який ущелиною вздовж скель протікає р. Чурук-Су. Першими ві­домими спорудами на тер. міста були надмогил. памʼят­ни­ки (дюрбе) з мармуру та піщанику з вирізьбленим написом молитви, текіє дервішів (мона­стир мандрів. мусульман. проповід­ників) і мечеть. Мавзолеї (дюрбе) мали поминал. наземні поверхи та під­земні склепи для померлих. Правильні пропорції, спів­мірність частин, якісне мурува­н­ня з тесаного каменю на міцному вапняк. роз­чині сприяли задовіл. збережен­ню цієї цікавої малої форми архітектури Криму 16–17 ст. Перший крим. хан Хаджі-Ґірей у серед. 15 ст. влашту­вав у старій частині міста свою укріплену резиденцію, а внизу, в Салачику (нині істор. р-н на окраїні), збудував палац.

Комплекс палац. будівель складається з мечеті, Зинджирли медресе та лазні. Сад-палац (кримськотатар. — Бахча-сарай), від якого походить назва міста, створю­вали зі сх. пишністю бл. 300 р., починаючи від 17 ст. (див. Бахчисарайський державний історико-культурний заповід­ник). Він двічі за­знавав руйнувань під час рос.-турец. воєн, кілька разів його від­новлювали та пере­будовували, щоразу змінюючи. Зі Сх. до приміще­н­ня палац. варти прилягає найкрасивіша та на­йошатніша будівля комплексу — велика ханська мечеть (Хан-Джамі). В її арх-рі досягнуто стильової єд­ності зовн. і внутр. планува­н­ня — екс­терʼєру та інтерʼєру. У старому місті була поширена житл. забудова садиб. типу. Кожний дім, прилаштований до певного рельєфу, мав асиметр. планува­н­ня, кон­структ. і функціон. роз­поділ за поверхами: нижній, камʼяний, був при­­значений для госп. потреб, верх­ній, фахверково-деревʼяний, — для житлових. Другий поверх збоку вулиці консольно нависав над входом, а у дворі облаштовували заг. скляну веранду зі сходами на терасу. В арх-рі міс­та від­чут. вплив зодчества Неаполя Скіфського, Ак-Мечеті, Сімферополя (3 епохи, на межі яких від­булися кардинал. зміни в історії Криму). Обриси 2-х із них — Ак-Мечеті та Сімферополя — залишилися у заг. силуеті сучас. міської забудови (їх мож­на спо­стерігати з Салгир. долини). Над входом до собор. мечеті Кебир-Джамі зберігся напис араб. мовою про те, що вона була споруджена 1508 на честь хана Султан Менглі-Ґірея Абду­рахман-бек Алі.

Стіни храму зве­дені з черепашк. камі­н­ня на гли­няному роз­чині, згодом поштукатурені й повапновані. Білизну стін по­стійно поновлювали, уна­слі­док чого мечеть, а потім і татар. поселе­н­ня, що тут виникло, отримали назву Ак-Мечеть (Біла мечеть). У 19 ст. збудовано ще одну соборну мечеть — Базар-Джамі, а також мечеті Тохта-Джамі (1827), Джума-Джа­мі (1829), Ак-Мечеть (1849), Сеїд-Нафе (1860), Оні-Джума-Джамі (1866) та ін. На­прикінці цього столі­т­тя у Сімферополі існувало не менше 10 мечетей. Середньовічна частина Євпаторії (Гез­лева) лежить на рівному мор. узбереж­жі Каламітської затоки. Місто протягом багатьох століть інтенсивно забудовували та ущіль­нювали, особливо після того, як крим. хан Девлет-Ґірей I наказав на честь своєї коронації закласти 1552 найбільшу та найвеличнішу на Крим. п-ові мечеть Джума-Джамі.

За твердже­н­ням дослідників, її будівництво завершилося 1564. Під склепі­н­ням нового храму оголошене право на Крим. ханство (фірман), отримане у Стамбулі. У ньому зберігається скріплений під­писом хана спец. акт, приурочений до цієї події. Проект Гезлев. мечеті хан замовив у ви­знач. турец. арх. Хадже Сінану. Мечеть Джума-Джамі вирізняється скромністю та лаконічністю форм і декор. оздобле­н­ня, що було характер. для архітектури Крим. ханства, на від­міну від помпез. архітектури Осман. імперії. Серед ін. памʼяток К. а. в Євпаторії — турец. лазня, текіє дервішів (обидві — 16 ст.), чайний будиночок (кін. 19 ст.). У с. Соколине Бахчисарай. р-ну — палац князів Юсупових, збудований 1910 арх. М. Красновим, творцем Лівадій. палацу для імператор. родини. Цей видат. рос. зодчий збирав предмети кримськотатар. старовини, від 1900 ре­ставрував Бахчисарай. палац, тому у заг. ви­гляді соколин. споруди прослідковуються стиль й архіт. мотиви бахчисарайської. Такому вибору без­перечно спри­яло й походже­н­ня замовника — рос. вельможі з давнього князів. роду, родоначальником якого був кримськотатар. князь Юсуф.

На­прикінці 1980-х рр. роз­почав­ся новий період у житті кримськотатар. народу — поверне­н­ня та облаштува­н­ня в Криму. Для від­родже­н­ня своєї культури та традицій кримськотатар. архітектори роз­робили низку проектів, однак значну кількість з них унаслідок політ., нац., фінанс. та ін. причин не вдалося реалізувати. Серед сучас. крим­ськотатар. арх. — І.-Г. Нагаєв, З. Нагаєва, Ш. Халілов, А. Бекіров, Л. Буджурова, Е. Керімов, С. Сеутов, Т. Меметова (авторка статей в ЕСУ про укр. архітекторів Криму), С. Халілов, М. Ума­ров, Я. Якубов. Брат і сестра Нагаєви само­стійно, а також у спів­авт. з ін. архітекторами спро­ектували забудову ділянок курорт. зони Феодосії (1990), ген­план і забудову мікрора­йонів Ісмаїл-Бей у Євпаторії (1991) та Камʼянка-Біла у Сімферополі (1992), культурно-етногр. комп­лекс у Євпаторії (1991–92), інте­рʼєри та фасад Кримськотатар. муз.-драм. театру (2000), скульп­турно-простор. комплекс-мону­мент «Від­родже­н­ня» (2003–04; Державна премія України ім. Т. Шев­ченка, 2005), між­нац. центр куль­тури «Крим» (2006), мемор. комп­лекс льотчику, двічі Герою Рад. Союзу С. Амет-Хану (2009–10), комплекс собор. мечеті Джума-Джамі (2011), памʼятник жертвам депортації Криму (2013) у Сімферополі, мечеть, благо­у­стрій скверу побл. автовокзалу (обидва — 2006) в Алушті, готель на 45 місць у с. Привітне Алуштин. міськради (2007), етногр. с. Чалаш (2006) і генплан с-ща Кутлук (2013) побл. м. Судак, між­нар. турист. комплекс «При­стань хмар» у Ялті, готель на 30 місць у м. Алупка Ялтин. міськради (обидва — 2008).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю