Застирець Йосип Якович
ЗАСТИРЕ́ЦЬ Йосип Якович (псевдоніми: Партицький, Романецький; 15. 08. 1873, х. Романця поблизу с. Конюшків, нині Бродівського р-ну Львівської обл. — 15. 01. 1943, Львів) — історик, греко-католицький священник, письменник. Доктор філософії Віденського університету (1914). Закінчив німецьку гімназію у Бродах (1893), навчався у Греко-католицькій семінарії у Львові, студіював богословʼя (1893–1895), історію та німецьку мову (1895–1897) на філософському факультеті Львівського університету. Рукопокладений на священника 1898. Працював катехитом, учителем історії, німецької та української мов у Бережанській польській (нині Тернопільська обл.; 1900–1902), Львівській академічній (1902–1904, 1917–1933), польській (1904–1906), Тернопільській (1907–1914) гімназіях. Ініціював будівництво школи імені Т. Шевченка у Львові (1898). Заснував у Тернополі Жіноче товариство імені княгині Ярославни, яке перевидало до 100-річчя від дня народження М. Шашкевича збірку «Русалка Дністрова» (1910). Очолював 1915–1917 українські курси учительської семінарії для галичан і буковинців у Відні. 1916 надіслав до Шведської академії наук меморіал з пропозицією нагородити І. Франка Нобелівською премією. Ініціював встановлення меморіальної дошки на будинку у Відні, де мешкали і перекладали Біблію українською мовою П. Куліш та І. Пулюй. Заснував і видавав (спільно з А. Лотоцьким) щоденну газету «Нова рада» (Львів, 1919–1920). Видав 1920 у Львові «Історію української національної літератури» — перероблений варіант розкритикованого В. Щуратом та І. Франком підручника «Істория рускої літератури: Від найдавніших часів по нинішній день» (1902). Голова читальні товариства «Просвіта» у Стрийському районі Львова та гуртка товариства «Рідна школа». Автор наукових і науково-популярних статей на історичні, релігійні й теологічні тематику у пресі Галичини та Буковини («Богословський вісник», «Душпастир», «Буковина», «Руслан», «Нова зоря», «Українське слово», «Діло»); прозової збірки «З нашої бувальщини» (Коломия, 1902), «Оповідання, новели, гуморески» (Львів, 1918), драми «Млин».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Відповідь доктору Щуратові на критику підручника «Історії руської літератури» // ЛНВ. 1902. Т. 18; Петро Білянський — єпископ Львівський, Галицький і Кам’янець-Подільський (1781–1798) // Звіт дирекції гімназії Франца-Йосифа І в Тернополі за рік шкільний 1907/1908. Т., 1908; Мазепинці в Туреччині. З паперів Садик-паші (Чайковського) // Україна: Наук. тримісячник українознавства. К., 1914. Кн. 2; Провідні гадки в справі конечної реформи народних та середніх шкіл та учительських семінарів: Зі споминів про І. Франка. Відень, 1917; Грамота єпископа Гедеона Балана, основуюча церковне братство в Бережанах. Л., 1918; Наука пасічництва. Л., 1935.