ЗЕМЕ́ЛЬНІ РЕСУ́РСИ — землі, які використовують у різних галузях народного господарства. Є гол. природ. ресурсом держави. Оцінюють З. р. за роз­мірами території, кліматом, гідрол. умовами, рельєфом, рослин­ністю, якістю ґрунт. покриву.

За територією та якістю З. р. Україна належить до найбагатших країн Європи (60 % ґрунт. покриву — чорноземи). Із заг. площі земельного фонду України понад 70 % за­ймають с.-г. угі­д­дя, їх роз­ораність становить 77,9 % (32 433,7 тис. га). Роз­ораність території за ґрунт.-клімат. зонами: Степу — 62,8 %, Лісо­степу — 60,2 %, Поліс­ся, Пере­дкарпа­т­тя та Закарпа­т­тя — 35,7 %. На одного жителя України припадає 0,82 га с.-г. угідь і 0,65 га ріллі, у Європі від­повід­но 0,44 та 0,25 га. Середня роз­ораність території України становить 53,9 %. Ліси та ін. лісовкриті землі, під внутр. водами й від­криті заболочені землі, які умовно пере­бувають у природ. стані, — 24,6 %, природні корм. угі­д­дя (сіножаті й пасовища) — 19 %, що значно менше, ніж у роз­винених країнах Європи. Загалом сприятливі для землеробства ґрунт.-клімат. умови ускладнюють простор. строкатість родючості ґрунтів, їх водний режим та не зовсім вдале спів­від­ноше­н­ня кліматотвор. і продуктив. земел. угідь (надмірна роз­ораність території, недо­статня частка природ. корм. угідь, низька питома вага лісів, надмірне осуше­н­ня боліт), що зумовлює роз­виток де­градац. процесів. Найвагомішою причиною зниже­н­ня продуктивності З. р. є водна і вітрова ерозії. Пл. еродованих ґрунтів 13,3 млн га, з них 4,5 млн га змитих, 68 тис. га — без гумус. горизонту. Значно нижчу родючість мають кислі (бл. 10 млн га, зокрема 4,4 млн га орних), засолені (2 млн га), солонцеві та солонцюваті (1,7 млн га), пере­зволожені та заболочені (3,7 млн га) ґрунти. Обмежена придатість властива ґрунтам, за­брудненим радіонуклідами, пестицидами та важкими металами. Заг.-держ. заходами на най­ближчу пер­спективу перед­бачено вдосконале­н­ня структури земел. угідь, створе­н­ня служби охорони земель, вилуче­н­ня з інтенсив. обробітку де­градованих і мало­продуктив. земель, роз­шире­н­ня площ природ. корм. угідь та лісів, що має стати перед­умовою сталого с.-г. виробництва.