Едіґер Теодор (Федір) Генріхович

Е́ДІҐЕР Теодор (Федір) Генріхович (18. 12. 1886, м. Бердянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. — 02. 12. 1937) — історик. З походже­н­ня німець. Ви­вчав історію в університетах Берліна й м. Базель (Швейцарія). 1911 опублікував у м. Галле (Німеч­чина) дис. на здобу­т­тя ступ. д-ра філософії «Russlands älteste Beziehungen zu Deutschland, Frankreich und der römischen Kurie» («Взаємини Русі з Німеч­чиною, Францією та римською Курією»), у якій подав деякі важливі та малові­домі факти про звʼязки Київ. Русі й Зх. Європи (ця фактично єдина наук. праця Е. не втратила актуальності донині). На знач. фактич. матеріалі він доводив, що Київ. Русь до монголо-татар. вторгне­н­ня була замож. країною, з якою під­тримували доволі інтенсивні політ., культурні, екон., військ. звʼязки європ. держави; зʼясував, що спочатку хроніки зх.-європ. країн містили набагато більше інформації про Київ. Русь, ніж руські про ці держави, а згодом спів­від­ноше­н­ня змінилося; про­аналізував наслідки руйнів. впливу монголо-татар. нашестя, що виявилися в ізоляції Київ. Русі від Зх. і орієнтації її на Сх.; спростував твердже­н­ня Е. фон Брюґ­ґена й А. Брюкнера про європеїзацію Русі завдяки реформам Петра І, натомість вважав цей процес лише реєвропеїзацією, поверне­н­ням до поперед. (домонгол.) вектора роз­витку. 1912–13 викладав методику ви­вче­н­ня історії менонітів у серед. навч. закладах. Після більшов. пере­вороту 1917 ві­ді­йшов від наук. діяльності, працював у різних госп. організаціях (оста­н­ня посада — директор промтовар. контори Ленінгр. обл­спожив­спілки). 28 липня 1937 заарешт., 2 грудня того ж року за звинуваче­н­нями у шкідництві й приналежності до терорист. організації засудж. до роз­стрілу.

Завантажити статтю