Екологічна фізіологія
ЕКОЛОГІ́ЧНА ФІЗІОЛО́ГІЯ — розділ фізіології, що вивчає вплив на функції тварин і людини умов життєдіяльності в різних фізико-географічних зонах, у різні періоди року, доби тощо, а також фізіологічні основи адаптації до природних чинників. Е. ф. тісно повʼязана з екологією, фізіологією тварин, етологією, віковою та еволюц. фізіологією, при вивченні людини — з кліматофізіологією, фізіологією праці та спорту. Досліджує всі рівні фізіол. інтеграції: надорганізмений (популяц.), організмений, органний та систем., клітин. та субклітин. (молекуляр.). В Е. ф. людини застосовують клін. та електрофізіол. лабораторні методи, зокрема радіотелеметрію. Формування адаптації досліджують шляхом ізоляції організму від певних чинників середовища (штучне вирощування та виховання), порівняння параметрів фізіол. реакцій близьких у системат. відношенні видів з різними екол. характеристиками, напр., арктич., тропіч., пустельних, наземних. У вивченні сенсор. систем, сигналізації, ехолокації та локації, звʼязків між організмами Е. ф. використовує дані заг. фізіології та біохімії. Вона є основою практ. заходів з прогнозування масових розмножень шкідників (гризунів, комах), акліматизації корис. видів тварин, людини у звʼязку з освоєнням нових клімат. р-нів (високі широти, високогірʼя, пустелі), районування с.-г. тварин; вивчає фізіол. характеристики, що визначають спрямованість реакцій пристосування у різних тварин певних регіонів. До таких характеристик на різних рівнях філогенезу відносять механізми економії води у пустельних та осмотич. регуляції у пустельних, напівводних і водних тварин, енергетику організму та окремих його систем (висока у пн. широтах та низька в азидній і тропіч. зонах) тощо.
Від 1920-х рр. за кордоном фахівці у галузі Е. ф. працювали в таких напрямах: порівнял. фізіологія дихання та мʼязової діяльності, вплив низького атмосфер. тиску на дихал. функції крові, адаптація до низьких т-р, екол.-фізіол. пристосування тварин до життя у пустелі, фізіологія праці людини в екстремал. умовах Півночі та пустелі. У 1950-х рр. у звʼязку з освоєнням нових територій активізувався розвиток Е. ф. Створ. низку стаціонарів на високогірних, пустельних та мор. станціях, лаб. при заповідниках. Від 1970-х рр. її проблеми вивчають у тісному взаємозвʼязку з вирішенням завдань охорони довкілля. Нині актуал. є зʼясування впливу вібрації температур. чинників на організм людини в цілому та на функції окремих органів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
