ЕКОЛО́ГІЯ ПРОМИСЛО́ВА — науковий напрям сучасної екології, зав­да­н­ням якого є ви­вче­н­ня закономірностей роз­витку та функціонува­н­ня екосистем і біо­сфери в цілому під впливом промислового виробництва, взаємозвʼязку промисловості та довкі­л­ля, а також об­ґрунтува­н­ня засобів гармонізації їх взаємодії. Метою дослідж. Е. п. є оцінюва­н­ня та мінімізація негатив. наслідків функціонува­н­ня промисловості, зокрема за­брудне­н­ня довкі­л­ля, оптимізація взаємодії промисловості й довкі­л­ля, параметрів середовища життя, від­мова від екологічно небезпеч. технологій. Е. п. ви­вчає обсяги, механізми й наслідки впливу на довкі­л­ля та здоровʼя людини різних галузей промисловості; особливості викори­ста­н­ня ними природ. ресурсів; роз­робляє регламентації природокористува­н­ня і тех. засобів охорони природи; досліджує про­блеми утилізації від­ходів вироб-в та від­творе­н­ня порушених екосистем; конструює пром. системи з позиції досягне­н­ня сталого роз­витку су­спільства. Пере­важна більшість учених-екологів додержується роз­ширеного тлумаче­н­ня сутності поня­т­тя «Е. п.» як консолідованої наук. дисципліни, комплекс. напряму сучас. екології, що ви­вчає стан екосистем усіх рівнів та їх елементів з урахува­н­ням умов і особливостей впливу чин­ників функціонува­н­ня пром. вироб-в, причини й обсяги змін у компонентах біо­сфери внаслідок пром. навантаже­н­ня. Більшість вітчизн. і закордон. учених від­носять Е. п. до напрямів приклад. екології. Е. п. має термінологію, аксіоматику, методи дослідж. і контролю впливу на довкі­л­ля, утилізації від­ходів, шляхів екологізації виробництва. На від­міну від традиц. екол. під­ходів до пром. діяльності, Е. п. орієнтує на стратег. цілі екологізації економіки, сприя­н­ня екол. пер­спективам роз­витку промисловості та оптимізації екол. вироб. циклу. Важливими перед­умовами успіш. впровадже­н­ня під­ходів Е. п. є викори­ста­н­ня екон. теорії та економіки природокористува­н­ня, системи екол. менеджменту, ви­значених в ISO: 14 001.