Економічна криза

ЕКОНОМІ́ЧНА КРИ́ЗА — поруше­н­ня рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги, що спричинює де­пресивний процес в економічній конʼюнктурі. Цей термін також використовують на по­значе­н­ня однієї з фаз від­творюв. циклу, який послідовно включає Е. к., депресію, по­жвавле­н­ня та під­йом; заг. або притаман. окремій галузі чи регіону стану пригніченої конʼюнктури. В історії людства Е. к. первісно від­бувались у формі кризи недовиробництва аграр. продукції, від серед. 19 ст. — недо­спожива­н­ня, повʼязаного із поруше­н­ням рівноваги між пром. виробництвом і плато­спромож. попитом. Е. к. проявляється у пере­виробництві товар. (зро­стан­ні нереалізов. продукції), пере­на­громаджен­ні вироб. (недовантажен­ні вироб. потужностей) та грош. (збільшен­ні кількості не вкладених у виробництво грошей) капіталів, рості кількості банкрутств, без­робі­т­тя. Під­сумк. результатом є зро­ста­н­ня вироб. витрат, паді­н­ня цін, прибутку, зниже­н­ня заробіт. плати та жит­тєвого рівня населе­н­ня. Кризи можуть бути галуз. (пром., аграр., буд.), структур. (охоплюють декілька взаємоповʼязаних галузей), нац., регіон. (декілька країн одного регіону) й світовими. До 20 ст. вони одночасно від­бувались максимум у 2–3-х країнах, згодом почали набувати між­нар. характеру, оскільки роз­виток торгівлі, через взаємодоповнюваність і конкуренцію, створив сприятливі умови для роз­по­всюдже­н­ня криз. В остан­ні десятилі­т­тя світ. спів­товариство роз­робило певні механізми запобіга­н­ня Е. к. (зміцне­н­ня держ. регулюва­н­ня госп. процесів, створе­н­ня між­нар. фінанс. організацій, проведе­н­ня моніторингу тощо), однак їх ефективність по­ставила під сумнів фінанс. (особливо іпотечна) криза, що роз­почалася 2008.

Україна, як і всі країни з пере­хід. економікою, пере­жила особл. вид кризи — транс­формац. спад (термін ввів у наук. обіг угор. економіст Я. Корнаі). На його думку, глибока криза пере­хід. економіки об­умовлена тим, що попередні планові механізми організації госп. діяльності вже зруйновані, а нові ринк. ще слабкі або від­сутні взагалі. Однак на­справді причиною транс­формац. спаду було обра­н­ня Україною такої концепції проведе­н­ня ринк. реформ, як т. зв. шокова терапія, що ґрунтується на ідеях монетаризму — сучас. варіанта ліберал. ринк. теорії, який часто називають чиказ. школою, оскільки його теор. положе­н­ня роз­робив проф. Чиказ. університету М. Фрідмен і його прибічники. Монетаристи вважають ринок най­ефективнішою формою екон. діяльності, здатною до самоорганізації. Виходячи з цього постулату «ринк. фундаменталізму» вони стверджують, що транс­формац. пере­творе­н­ня повин­ні проходити за мін. участі держави, гол. зав­да­н­ням якої є під­трима­н­ня стабільності фінанс. системи, оскільки без стабіл. грош. одиниці ринок не може існувати (боротьба з інфляцією — основа монетарист. доктрини). Осн. інструментом антиінфляц. політики монетаристи вважають швидкоплин­ну лібералізацію цін та різке скороче­н­ня держ. витрат (саме це і називають власне «шоковою терапією»). Варіант доктрини «шокової терапії» для практич. за­стосува­н­ня, за­пропонований проф. Гарвард. університету Дж. Саксом, у серед. 1980-х рр. ви­пробуваний у латиноамер. країнах для роз­вʼяза­н­ня макро­стабілізац. (фінанс.) про­блем. Ці країни на той час справедливо вважали «банановими респ.», де панували військ. хунти та великі земле­власники, тому їхній досвід макроекон. (фінанс.) стабілізації не можна вважати універсал. щодо роз­вʼяза­н­ня пере­хід. (більш складних за своєю природою) про­блем. Однак за рекомендаціями між­нар. фінанс. організацій варіант «шокової терапії» Дж. Сакса був прийнятий як екон. курс у країнах з пере­хід. економікою, зокрема в Україні, а сам він став екон. радником урядів РФ, Казах­стану та ін. країн СНД. На пострад. просторі, де існував потуж. реал. сектор економіки (напр., пром-сть високих технологій), така політика при­звела до знач. збитків. Спад ВВП, пром. і с.-г. виробництва в Україні у 1991–99 мав над­звич. характер. За цей період, порівняно з 1990, ВВП скоротився на 59,4 %, пром. продукція — на 49,5 %, продукція с. господарства — на 66,2 %. За під­сумками 2008 ВВП України становив 74,1 % від рівня 1990. Восени 2008, нац. економіка за­знала руйнів. втрат через світ. фінанс.-екон. кризу, зокрема вдвічі скоротилися зовн. ринки для вітчизн. під­приємств. Криза вкрай негативно вплинула на стан банків. і фінанс. системи України, в 1,8 раза девальвувала гривню щодо дол. США. Однак, починаючи від серпня 2009, в економіці України спо­стерігаються елементи стабілізації.

Літ.: Абалкин Л. И. В тисках кризиса. Москва, 1994; Економіка України: під­сумки пере­творень та пер­спективи зро­ста­н­ня. Х., 2000; Кризові явища у світовій економіці та антикризова політика України. К., 2002; Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Під­руч. К., 2007.

С. І. Киреєв

Завантажити статтю