ЄРЕ́МЕНКО Валентин Никифорович (30. 07 (12. 08). 1911, с. Кремін­на, нині місто Луган. обл. — 31. 10. 1992, Київ) — фізико-хімік, матеріало­знавець. Батько Бориса та Віктора Єременків. Доктор хімічних наук (1961), професор (1960), академік АНУ (1969). Заслужений діяч науки УРСР (1974). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1975, 1985, 1991), премії ім. Є. Патона (1973) та І. Францевича (1988) АН УРСР. Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет (1936). Від­тоді викладав у ВНЗах Харкова. 1940–52 працював в Ін­ституті чорної металургії АН УРСР; 1952–92 — в Ін­ституті про­блем матеріало­знавства АНУ (обидва — Київ): 1955–90 — завідувач від­ділу фіз. хімії неорган. матеріалів, водночас 1960–65 — за­ступник директора з наукової роботи, 1961–74 — зав. сектору фіз.-хім. та фіз. досліджень. За сумісн. від 1944 — у Київ. університеті: 1953–60 — зав., від 1960 — професор кафедри фіз. хімії. Засн. школи в галузі поверх­невих явищ, діа­грам стану та термодинаміки сплавів при високих т-рах. Досліджував поверх­неві властивості та контактні явища на межах роз­поділу фаз різної фіз.-хім. природи, ви­вчав процеси формува­н­ня матеріалів просоче­н­ням і спіка­н­ням у присутності рідкої фази, термодинам. характеристики, фазові рівноваги у конденсов. системах, побудову діа­грам стану дво- та трикомпонент. систем з участю металів, металідів і металоподіб. сполук. За ред. Є. ви­дано 3-томну працю «Физическая химия неорганических материалов» (К., 1988).