ЄРЕ́МЕНКО Віктор Валентинович (26. 08. 1932, Харків — 02. 05. 2017, там само) — фізик. Син Валентина, брат Бориса Єременків. Доктор фізико-математичних наук (1967), професор (1968), академік НАНУ (1978). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1972), премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1985), Державна премія Азерб. РСР (1986), премія Польс. АН та АН СРСР (1987), премія ім. Л. Шубникова НАНУ (2004). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2002). Закін. Харків. університет (1955). Працював в Ін­ституті фізики АН УРСР (Київ, 1958–61). Від 1961 — у Фіз.-тех. ін­ституті низьких т-р НАНУ (Харків): 1963–68 і 1972–90 — завідувач від­ділу низькотемператур. магнетизму, 1968–72 — за­ступник директора, 1990–2006 — директор, від 2006 — почес. дир. і гол. н. с. За сумісн. 1965–2004 — професор кафедри заг. фізики Харків. університету. Наукові дослідже­н­ня: фізика магніт. явищ, електрон­ні властивості металів, напів­провід­ників і над­провід­ників. Виявив проміж. і зміш. стани побл. фазових магніт. пере­творень, індукованих магніт. полем; нові магнітооптичні явища в антиферомагнетиках; делокалізацію домішк. станів у антиферомагнетиках («магнітні імпʼюритони»); екситон-магнон­ні явища в антиферомагнетиках; міграцію екситонів у квазіодновимір. молекуляр. та антиферомагніт. кри­сталах.