ДУБИ́НСЬКИЙ Ілля Володимирович (Юдович; 17(29). 03. 1898, с. Бутенки, нині Кобеляц. р-ну Полтав. обл. — 07. 10. 1989, Київ) — письмен­ник, військовий діяч. Член СПУ (1934). Закін. Кобеляц. комерц. училище. 1917 вступив до Петрогр. політех. ін­ституту, однак після більшов. пере­вороту повернувся в Україну, брав участь у бо­йових діях на боці більшовиків. Від 1923 командував 9-м Полтав. червонокозачим полком. Закін. Військ. академію ім. М. Фрунзе у Москві (1927). Від­тоді служив на команд. посадах у Червоній армії. Від 1931 — відп. секр. Комісії оборони Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У. 10 липня 1937 заарешт. у т. зв. справі військових, засудж. до 5-ти р. таборів суворого режиму, згодом термін продовжено. Після звільне­н­ня 1947 жив у Краснояр. краї (РФ). Реабіліт. 1955. Від­тоді — у Києві. Писав рос. та укр. мовами. Дебютував 1929 оповіда­н­нями у ж. «Всесвіт». 1930 у ж. «Червоний шлях» (Харків) опублікував роман «Контр­удар», що на­ступ. року ви­йшов окремою книгою. Видав кн. «Пере­лом» (Х., 1930), «Залізні бійці: Нариси оповіда­н­ня» (Х.; К., 1931), «Від­вага: Повість» (Х., 1932), «Корпус Червон­ного казачества» (1932), «Золотая липа: Роман» (Х., 1933; укр. перекл. — 1962), «Броня Советов: Очерки» (К., 1936). У творах від­творив події, свідком яких був. Після звільне­н­ня писав пере­важно мемуаристику: «Сурмачі сурмлять тривогу: Хроніка героїч. днів» (К., 1961; рос. перекл. — Москва, 1962), «Червон­ное казачество: Истор. очерк» (1961, спів­авт.), «Летопись памятных дней: Рас­сказы, воспоминания» (1967), «Особый счет» (1989). Від­творив образи рад. військ. діячів В. Примакова, Й. Якіра, П. Жмаченка, С. Тировського, П. Вершигори: повісті «Наперекор ветрам», «Колокол громкого боя» (обидві — 1964), «Примаков» (1968); кн. нарисів та оповідань «Воспоминания о соратниках», «Порт­реты и силуэты», «Всерьез и надолго» (усі — 1983). Залишив спогади про М. Куліша та Ю. Смолича. Твори Д. від­значаються фактичною достовірністю, намага­н­ням осмислити пере­жите з позицій «неспотворених» рев. ідеалів, критикою сталін. «пере­кручень» і «порушень рев. закон­ності», жертвою яких він став.