ДЗЕРО́ВИЧ Маркіян Олександрович (04. 11. 1899, Львів — 30. 01. 1967, Ві­день) — лікар, громадський та церковний діяч. Чоловік Д. Вітошинської-Дзерович. Доктор медицини. Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1924); водночас студіював природничі науки та філософію. Спеціалізацію з внутр. медицини від­був в університет. клініках Кракова і Відня. Від 1927 провадив приватну практику у Львові, спеціалізуючись на внутр. захворюва­н­нях; без­коштовно надавав допомогу Нар. лічниці. Член Укр. лікар. товариства у Львові (1926). У 1939 — директор лікув. курортів у смт Кути (Косів. р-н, нині Івано-Фр. обл.) та м. Косів. 1940 емігрував з родиною до Відня. 1945 заарешт. органами НКВС за звинуваче­н­ням в антирад. націоналіст. діяльності. Покара­н­ня від­бував у тюрмах Одеси, Харкова та таборах Мордовії. 1955 після звільне­н­ня повернувся до Відня, де від­новив лікар. діяльність. Був за­ступник голови церк. ради УГКЦ св. Варвари, головою Укр. катол. братства. 1963 іменований папою Іоаном ХХІІІ лицарем ордену св. Георгія Великого. Брав активну участь у роз­будові укр. катол. руху та Мирян. апостоляту у 2-й Речі Посполитій. 1933–39 — президент Ген. ін­ституту Катол. Акції у Львові. Головний редактор журналу «Католицька акція» (1934–39). Один з засн. т. зв. академ. вечорів у Сх. Галичині, метою яких була популяризація здобутків світ. науки; катол. товариства укр. письмен­ників та журналістів «Логос». Дописував до укр. ви­дань «Діло», «Мета», «Неділя» у Львові, після 2-ї світової війни — до «Християнського голосу» у Мюнхені, «Лікарського вісника» у США.