ГУЛЯНИ́ЦЬКИЙ Олексій Феодосі­йович (02. 03. 1933, м. Мінеральні Води Ставроп. краю, РФ — 10. 10. 2021, м. Ялта, АР Крим) — диригент, скрипаль. Син Ф. Гуляницького, онук Г. Світлицького. Народний артист УРСР (1983), засл. діяч мистецтв АР Крим (2003). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Державні нагороди СРСР. Закін. Київську консерваторію (1957; кл. скрипки В. Ґольдфельда) та аспірантуру при ній (1965; кл. диригува­н­ня М. Канерштейна). 1957–65 — скрипаль Держ. симф. оркестру УРСР; від 1965 — диригент, 1966–2005 — гол. диригент та худож. кер. симф. оркестру, водночас від 2003 — за­ступник ген. дир. Крим. філармонії. Від 2005 — завідувач кафедри диригува­н­ня, вокалу та хор. мистецтва Крим. гуманітар. університету (м. Ялта). Голова Крим. від­діл. Нац. всеукр. муз. спілки (від 1980). Провів понад 50 автор. концертів за творами укр. композиторів (більшість — 1-е викона­н­ня), зокрема А. Штогаренка, В. Гомоляки, І. Шамо, Г. Майбороди, Б. Лятошинського, В. Губаренка. 1997 випустив 2 компакт-диски, до яких уві­йшли твори Р. Ваґнера, Р. Штраус­са, П. Чайковського, А. Лядова, І. Бахшиша, О. Ре­спіґі, А. Караманова.