Гумельниця — Енциклопедія Сучасної України

Гумельниця

ГУМЕ́ЛЬНИЦЯ – археологічна культура періоду енеоліту. Поширена у Балкано-Дунай. регіоні в 5 тис. до н. е. Назва походить від поселення Г., відкритого у 1924 на лівому березі Дунаю (Румунія). В Україні відомо 23 поселення, з яких у 60–70-і рр. 20 ст. розкопані Болград, Озерне, Нагірне 2. Епонімна пам’ятка – багатошарове поселення побл. м. Болград Одес. обл. Поселення пл. від 1 до 10 га займали переважно високі береги озер і були забудовані глинобит. будинками із заглибленою долівкою. Розкопано також багато госп. ям. Знаряддя праці виготовлені з добруджського або дністров. каменю та кременю. Ліпний посуд високоякісний, типовими є тарні горщики з грубого тіста та різноманітні тонкостінні лисковані орнаментов. посудини. Характерні орнаментов. жіночі теракоти, різноманітні теракотові культові речі. Зафіксов. контакти з трипіл. племенами етапів А і В-1. Населення варіанту Болград – унікал. приклад пристосування землероб.-скотар. госп-ва до степової зони Нижнього Подунав’я.

Літ.: Субботин Л. В. Памятники культуры Гумельница юго-запада Украины. К., 1983.

Н. Б. Бурдо

Статтю оновлено: 2006

Покликання на статтю
Н. Б. Бурдо . Гумельниця // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24657 (дата звернення: 24.06.2021)