Густі Василь Петрович

О. В. Мишанич, В. В. Кузан

Густі Василь Петрович

ГУ́СТІ Василь Петрович (21. 03. 1951, с. Королеве Виноградів. р-ну Закарп. обл.) – письменник, журналіст. Член НСПУ (1978), НСЖУ (2000). Обл. літ. премії ім. Д. Вакарова (1984) і Ф. Потушняка (1999, 2005). Закін. Ужгород. університет (1977). У 1971–75 – кор. рай. г. «Карпатська зірка»; 1975–80 – на комсомол. роботі; 1980–86 – ред. видавництва «Карпати»; 1986–92 – на профспілк. роботі; від 1992 – на різних посадах в облдержадміністрації та облраді. Водночас 2001–05 – голова правління Закарп. організації НСПУ. Дебютував віршем «Привіт весни» // «Закарп. правда», 1966, 28 квіт. Автор збірок лірич. і громадян. поезій на сучасні теми: «Перон» (1977), «Жадання дороги» (1982), «Обличчя» (1985), «Простеліть мені, мамо, рушник» (1991), «Калина в інеї» (1991), «Пригорщ краплин» (1991), «Зерно в ріллі» (1996), «Між берегами тиші» (1998), «Березове колесо» (2005), вибраних поезій «Тиса камінь обтесала» (2001). Видав збірку оповідок (проза) «Пляшка бургундського» (2003), віршовану п’єсу «Як Рак-неборак Козу розуму навчив» (2000), збірки байок, гумору, сатири «Прибайки з таратайки» (1997), «Подарунок від інвестора» (2005), літературознав. нарис про творчість К. Копинця «Незвідана стежина думку кличе» (1997; усі – Ужгород). Один із укладачів антології закарп. новел та оповідань «Slnko nad Karpatmi» (Kosice, 1985), упорядник колектив. зб. «Дзвінке джерело» (1983), «Відлуння» (1985), «Витоки» (1988), антології «Закарпатська поезія ХХ століття» (2003; усі – Ужгород). Перекладає твори словац., угор., рос. письменників. Низку віршів Г. покладено на музику. Окремі поезії Г. перекладено рос., нім., угор., рум., словац., киргиз., осетин., таджиц. мовами.

Літ.: Федоровська Л. Добротою серце молоде // Жовтень. 1983. № 8; Її ж. «Друг мій, вірш мій...» // Вітчизна. 1986. № 10; Хланта І. Труди і дні на рушнику життя. Уж., 2004.

О. В. Мишанич, В. В. Кузан

Рекомендована література