ҐЕ Микола Микола­йович (30. 09. 1857, м. Флоренція, Італія — 05. 11. 1938, замок Женжен побл. Женеви) — громадсько-культурний діяч, публіцист, художник. Брат Г. Ґе. 1871 із батьками пере­їхав до С.-Петербурга, 1879 повернувся до Італії. Навч. у Флорентій. АМ, студіював теологію у Сорбон­ні (Париж). 1880 при­їхав на х. Іванівський (нині х. Ґе побл. м. Бахмач Черніг. обл.). На поч. 1880-х рр. разом із батьком по­зна­йомився із Л. Толстим, часто гостював у Ясній Поляні. 1883 вступив на юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві, у звʼязку з погірше­н­ням здоровʼя батьків повернувся на хутір. Після не­вдалих спроб реалізувати на селі толстов. ідеї роз­чарувався у соц. реаліях Росії. Ви­їхав до Франції. Вивіз частину мист. робіт батька, свої порт­рети і пейзажні акварелі, які екс­понував на ви­ставках у Парижі (1903) та Женеві (1928). Оселився у замку, де також ви­ставляв мист. роботи (1929 їх та влас. архів заповів родині де Ватвіль). Був зна­йомий із М. Костомаровим, Д. Мордовцем, О. Стороженком, П. Житецьким та ін., роз­повід­ав про них на громад. заходах у Швейцарії. У 1910-і рр. працював у Берні пред­ставником Хлібороб. департаменту Росії. Під час укр. визв. змагань об­стоював право України на суверен­ність, опублікував на цю тему низку статей у франкомов. пресі (зокрема у «Journal de Genéve» — «Женевській газеті»), 13 з них вміщено у кн. «De lʼAutocratie a la Democratie» («Самодержавство і демократія», Женева, 1919). Шовініст. кола рос. еміграції звинуватили Ґ. у зрадництві, на­звали його «ворогом рос. народу». Як речник від Укр. Червоного Хреста у квітні 1921 брав участь у роботі 10-ї конф. Між­нар. Червоного Хреста у Женеві. Спів­працював із париз. ж. «Тризуб», викл. Париз. школи сх. мов, цікавився славістикою. Листи від Л. Толстого видав 1936 у Флоренції окремою книгою в італ. пере­кладі, в оригіналі зі своїми спогадами — у ж. «Современ­ные записки» (Париж, 1937; публікацію не завершено). 1956 замок і колекцію Ґ. про­дано з аукціону.